І поет, і філософ, і скрипник, а також редактор «Мистецтва» й «Нової генерації», кіноредактор, майже медик, «футурист», «антиквар», П’єро, Арлекін, Вічний Жид, трамп, хлопчик, «бунтливий Семенко». Людина, в якої не було потреби перебувати на верхівці поетичного Парнасу, щоб вирізнятися з-поміж інших. Семенко віднайшов для себе найбільш мобільну позицію маргінала літературного процесу, що дало дуже виграшну можливість вільно обирати спосіб творчої реалізації. Значно прийнятнішим для нього видавалося сказати: «Я — нічий. Я — ніхто. Мене не знає історія», ніж увійти в історію літератури «одним із». Поетична думка Михайля Семенка вміщувала дуже багато: геніальний дилетантизм винахідника поетичних форм, пристрасне, екстатичне вчування у дух свого часу, у сам процес переживання життя, не відокремлюючись від природного руху його форм, без відриву й абстрагування до т. зв. світу ідей і без занурення у бездумний гедонізм. Твори
Критика
|
30.08.2024
616
Михайль Семенко
30.08.2024
7864
30.03.2021
288
30.03.2021
298
30.03.2021
211
30.03.2021
309
30.03.2021
187
28.01.2021
819
26.01.2021
479
26.01.2021
1417
26.01.2021
889
21.01.2021
496
19.05.2016
559
19.05.2016
584
19.05.2016
1161
19.05.2016
2947
19.05.2016
11975
19.05.2016
1594
19.05.2016
7454
Популярне
Вибір редакції











