(1923–1999)
Герой Джозефа Геллера – типовий інтелектуальний герой західної літератури XX століття; він не може знайти відповіді на питання, навіщо він існує. Однак романіст зміг створити складний і переконливий образ свого сучасника, показати читачеві в слабкому і непривабливому персонажі живу людину, котра страждає. Письменник чітко провів межу між фарсом і трагедією.
Гіпертема романів Джозефа Геллера – боротьба людини проти абсурдності навколишнього світу, яка спрямована на пошуки суті людського «я». Відповідно до художньо-філософської концепції автора, сильна особистість здатна перемогти в собі «плазуна», подолати абсурдність буття.
Глибокий психологізм дослідження людської душі підтверджує гуманістичний характер творчої манери Джозефа Геллера, у якому постмодерністські прийоми поширюються лише на форму твору. Підсумком дослідження автором глибин людської натури є думка про те, що рушійною силою будь-якої особистості, навіть найбільш владної та великої, найчастіше є любов у широкому, загальнофілософському понятті.
Твори
Критика
- Біблійні номінативні алюзії-антропоніми як засіб створення іронічного ефекту в художньому тексті (на матеріалі роману «Бог знає» Дж. Геллера)
- Вічна притча про любов та одинокість: гамлетіанські мотиви в романі Дж. Геллера «God Knows» (1984)
- Засоби передачі національно-культурного компоненту (на матеріалі роману Дж. Хеллера «Пастка на дурнів»)
- Історія по-геллерівськи
- Проблематизація дискурсу війни у романі Дж. Хеллера «Пастка на дурнів»
- Стилістична функція анахронізмів у романі Джозефа Хеллера «Бог знає»
