Біографія Джозефа Геллера

Джозеф Геллер – американський письменник-сатирик, сценарист, драматург – народився 1 травня 1923 року в районі Бруклін м. Нью-Йорк.

Син Азека та Лєни Геллер. У 1941 закінчив середню школу ім. А. Лінкольна. Відтак мав різні професії: підпрацьовував помічником коваля, посильним, діловодом. Водночас він писав невеличкі оповідання, якими захопився ще в дитинстві. Через деякий час після початку війни з Японією та Німеччиною – у 1942 – Геллер вступив до Авіаційного корпусу армії США. У 1944 закінчив льотні курси бомбардувальника і був відправлений до Європи – на Італійський фронт. Тут Геллер на бомбардувальнику Б-25 здійснив 60 бойових вильотів.

Після завершення війни Геллер повертається додому. Спочатку навчається в Нью-Йоркському університеті, де отримує ступінь бакалавра мистецтв. Згодом вступає до Колумбійського університету, де у 1949 отримує ступінь магістра з англійської мови та літератури. Після цього деякий час проходить стажування в Оксфордському університеті. Повернувшись до США, стає викладачем в Університеті штату Пенсільванія. Він також викладає художню літературу і драму в Єльському університеті. Водночас Геллер починає співпрацювати з журналами «Таймс» та «Look» як автор рекламних оголошень. Згодом починає все більше займатися літературною діяльністю. У 1961 вийшов його перший роман. З цього часу Джозеф Геллер стає відомим, заробляє чималі кошти. Проте у 1970-х викладав у міському коледжі Нью-Йорка.

13 грудня 1981 року у Геллера був діагностований синдром Гієна-Барре. Деякий час він навіть був паралізований, але вже у 1982 йому стало краще і він зміг повернутися з лікарні додому. У 1984 Геллер розлучився з дружиною, а незабаром одружився з власною медсестрою. У 1991 він якийсь час викладав у коледжі Св. Катерини оксфордського університету. У 1994 повернувся до США.

Джозеф Геллер помер 2 грудня 1999 року в Іст-Гемптоні (штат Нью-Йорк, США).

Творчість Джозефа Геллера

У 1953 Геллер розпочав писати роман «Поправка-22» («Catch-22», 1962) – твір про війну, але водночас – роман-метафору (за словами автора) «про Америку 50-х, і 60-х, і 70-х... про те, як ми живемо сьогодні». Армія в зображенні Геллера – дивний світ, де все ґрунтується на буквоїдських вивертах і ритуалах, світ, що не має іншого сенсу, крім відтворення й увіковічнення власного абсурду. Там, де панує «Поправка-22» (у чому вона полягає, ніхто не знає), людину підміняє папірець і цифрочка. Головний герой роману, капітан Йоссаріан, змушений жити в одному наметі з мерцем: солдат давно загинув, але його не визнають загиблим, оскільки відсутній відповідний документ. Інший персонаж не може, як не намагається, довести, що він живий відтоді, як був випадково згаданий у списку вбитих. Перебуваючи у стихії бюрократичної глупоти, люди неминуче втрачають розум, волю, навіть інстинкт самозбереження. «Треба мати мізки, щоби бути боягузом», – каже Йоссаріан, змушений нагадувати навколишнім, що божевільна чехарда навкруги (на чому дехто, на кшталт спритного пронози Міло Міндербіндера, гріє руки) – це війна, а на війні вбивають.

З точки зору армії Йоссаріан – божевільний, боягуз і симулянт. З точки зору автора він – розсудлива, чесна і відважна людина. Не бажаючи бути жертвою обставин, герой вирішує «жити вічно або вмерти при спробі до цього». На думку Геллера, дезертирство для його героя – спосіб не просто порятунку життя (цієї мети він міг би досягти і шляхом лицемірства, компромісу), а – коштовної якості життя. Природа останньої, щоправда, незрозуміла: героєві, по суті, нічого рятувати, крім права на елементарне фізичне виживання. Роман «Поправка-22» був екранізований М. Ніколсом у 1970. Вислів «поправка-22» увійшов у лексику американців на означення будь-якого скрутного становища, називним стало й ім’я героя. У 1994 вийшло друком продовження роману – «Пора закриття» («Closing Time»). Дія відбувається через 50 років після війни, поміж головних персонажів кілька нових, але діють і старі, зокрема Йоссаріан.

Наступний твір Геллера – роман «Щось трапилося» («Something Happened», 1974) від «чорної» комедії, на перший погляд, дуже далекий. Боб Слокум, благополучний службовець якоїсь фірми, – буквально «сам не свій»: власні манери, одяг, мовлення, почерк, навіть погані звички він починає сприймати наче чужі, що особисто йому не належать. Те саме стосується і вчинків Слокума: він або робить те, чого від нього сподіваються інші, або нічого не робить, і це його мучить. Усуспільнене, стандартне життя утворює щоразу потовщувану коросту, крізь яку живе почуття заледве пробивається, а пробившись, виглядає невпізнано спотвореним. Найдорожче, що є у героя, – ностальгійний спогад про дні юності, туга за можливістю стати собою, яка колись належала йому, а тепер назавжди втрачена.

Геллер є також автором романів «Щире золото» («Good as Gold», 1979), де йдеться про професора-єврея, котрий не в змозі опиратися спокусі досягти успіху у матеріальному, літературному й особистому плані; «Господь знає» побудований на біблійному сюжеті про Давида. Геллер написав також п’єсу «Ми бомбили Нью-Хейвен» («We Bombed in New Haven», 1969), яка витримала 86 вистав на Бродвеї.

У книзі «Без жартів» («No Laughing Matter», 1986), написаній спільно із С. Фогелем, йдеться про боротьбу Геллера з рідкісною хворобою, що спричиняє параліч. У своїй другій автобіографічній книзі «Час від часу» («Now and Then», 1998) письменник повертається у місця свого дитинства, у бруклінський парк атракціонів Коні-Айленд 20 - 30-х pp.

Останній роман Геллера «Портрет митця у старості» («Portrait of An Artist An Old Man») був виданий посмертно у 2000, у ньому йдеться про популярного письменника, котрий шукає натхнення для нового роману.

Твори

Романи:
Пастка-22 (1962).
Щось трапилося (1974).
Щире золото (1979).
Бог знає (1984).
Уяви собі картину (1988).
Без жартів (1986).
Портрет митця у старості (видано посмертно у 2000).