У літературу Олесь Досвітній увійшов як публіцист і новеліст одночасно. З його іменем в українську літературу широко входить мемуарно-мандрівницький жанр, що збагатив молоду післяреволюційну прозу новою тематикою і художніми пошуками. Самобутні й оригінальні публіцистичні твори Олеся Досвітнього мають водночас полемічний та інформаційний характер, що є ознакою часу. Свої статті він стилізує під розмовну мову народу, зокрема селянина, якому найчастіше їх адресує. Такі стилізації, звичайно, не завжди були вдалими. Однак статтям журналіста властиві щирість і безпосередність звернень, схвильованість і пристрасність, іноді занадто рішучі і категоричні оцінки, в основі яких переважно соціально-ідеологічні критерії. У своїх виступах — непримиренний, у судженнях — безкомпромісний, у рішеннях — категоричний. Олесь Досвітній був одним з тих, хто витворював історію доби. Творчий доробок його позначений усіма характерними рисами трагічної епохи народження молодої української літератури 20-30-х рр. Твори Критика |