(1898–1970)
Літературний дебют Еріха Марії Ремарка пов'язаний з його досвідом військових випробувань і був такий актуальний, що три книги про Першу світову - «На Західному фронті без змін», «Повернення» та «Три товариші» (1938) - стали своєрідними художніми документами епохи, поетичними літописами й маніфестами «загубленого» покоління. У передгрозовій атмосфері Другої світової війни, що насувається на Європу, «загублені» герої Ремарка марно демонстрували небезпеки щойно пережитого досвіду Першої.
Деформація особистості як неминучий досвід перенесених на війні випробувань, як наслідок корінних змін свідомості жителя першої половини XX століття - ось домінанта творчості Ремарка, вирішується вона в руслі «загубленого покоління» чи виходить далеко за його межі, як це можна бачити в його наступних романах.
Втрата соціальної ідентифікації, ідеологічно визначеного положення у світі, цілісність якого зруйнована війною та її наслідками, відрізняє світогляд «загублених» героїв Ремарка. Це стосується не тільки чоловіків, що воювали або переслідувалися фашистами, але й жіночих персонажів.
У героїв Ремарка цинізмові навколишнього середовища - війн, зрадництва, ідіотизму й обмеженості обивательського існування, багатого на фашизм і переслідування, - протистоїть людське достоїнство, талант дружби та романтичність.
Твори
Критика
