Роман Федорів

(1930-2001)

У творчості Романа Федоріва чітко вирізняються три періоди: новелістичний (нарисово-новелістичний), повістевий і романний.

Більшість критиків сприймає письмо прозаїка як синтез двох начал: прив’язаності автора до життя і фольклорно-міфологічної форми його осмислення, тлумачення тощо. Автора передусім цікавить жива стихія буття народу з усіма нюансами мислі й почуття, особливостями побуту, звичаїв, колоритом характерів, оригінальністю світосприймання, особливостями мови.

Для творів Р. Федоріва характерні глибокий психологізм, виняткова внутрішня напруженість у поєднанні з надзвичайною сконденсованістю і лаконізмом. У більшості новел письменник зображує внутрішній стан своїх героїв у моменти найбільшого напруження їхньої психіки. Для цього Р. Федорів часто вдається до подвійного композиційного плану: перший — зображення якоїсь буденної (іноді трагічної) події; головне ж — ідейно-художнє звучання всього твору — в другому плані, в підтексті. Таке конденсування, композиційне накладання емоційно згущує, напружує художню розповідь.

Біографія

Твори

• Знак кіммерійця
• Отчий світильник
• Турецький міст

Критика

• Літописець кам’яного поля (Роздуми над творами Романа Федоріва)
• Смолоскип душі
• Становлення новеліста