Степан Руданський

(1834-1873)

Видатний український поет-демократ Степан Васильович Руданський протягом усього творчого шляху виявляв жвавий інтерес до життя і побуту українського народу, був глибоким знавцем фольклору.

Ще в юнацькі роки він почав збирати народні пісні, приказки, легенди тощо. Будучи семінаристом, Руданський записав 156 пісень і упорядкував їх згодом у два збірники, датовані 1852 роком.

Володіючи невичерпними фольклорними матеріалами, поет створив багато пісень, дуже близьких своїм складом до народнопоетичної творчості («Калино-малино», «Голубонько-дівчинонько» та ін.). Народні приказки він художньо перевтілив у знамениті співомовки, а народні легенди використав для написання поеми «Лірникові думи».

За життя письменник не видав жодної збірки, хоча й робив неодноразові спроби. Три рукописні збірки, які готувалися в різний час до друку, важливі тим, що дають конкретне уявлення про те, якими композиційно хотів бачити їх поет. Усі вони будувалися за жанровим, а не хронологічним принципом. І що особливо важливо, окремі жанрові групи творів мають свої визначення, відмінні від нормативних: твори ліричного плану — «пісні», балади — «небилиці», сатирично-гумористичні поезії — «приказки». Для більших поетичних форм поет послідовно вживає визначення «співи»; епічні цикли фігурують переважно під назвою «байки» («Байки світовії у співах»). Щодо поетичних творів загалом вживається термін «співомовки».

З великого доробку письменника за життя було надруковано щось понад десять творів. Але практично вся спадщина Руданського дійшла до нас переважно у вигляді збірок автографів, до того ж різних за своїм призначенням. Окрему групу становлять автографи трьох окремих зошитів, у яких твори розміщені хронологічно.

Біографія