(1861-1891)
Усі соціальні проблеми свого часу осягнув письменник, вчений, фольклорист і публіцист Трохим Зіньківський. У творах Зіньківського-вісімдесятника наявна інерція фази етнографічно-побутового реалізму, але виразно вже відчутні й тенденції до поглибленого психологізму та інтелектуалізму, які стали характерними для письменників «нової генерації» кінця XIX – поч. XX ст.
Зіньківський як митець був багатий, розкішний і в фантазії і художніми засобами, знанням обставин життя і людей. І то не бурхливий спалах початківця, що швидко вичерпується. Тенденція художнього самовияву Зіньківського - від життя, а не від літературної школи. Його записи пісень, казок зокрема - це тривале, живлюще для митця спілкування з духовним світом мас.
Важливі прикмети Зіньківського як письменника - життєва вірогідність, увага до пластики усної мови, вірність побутовим подробицям і звичаєвим виявам людності.
Твори
Критика
