(1835–1910)
Порівняно до інших гумористів епохи Марк Твен виявляв найбільшу вимогливість до художньої форми твору, розвиваючи і вдосконалюючи лише ті прийоми американського газетного гумору, художня повноцінність яких була незаперечною.
Із самого початку своєї літературної діяльності письменник рішуче відкинув такий популярний в американській гумористиці середини 19 століття комічний прийом, як перекручений правопис.
Якщо в ранній період творчості Твена введення в контекст суперечливих висловлювань або положень диктувалось переважно його бажанням викрити соціальне зло засобами комічного, то пізніше автор використовує цей прийом і як засіб, що дозволяв йому говорити з читачем езопівською мовою.
Мова Марка Твена серйозна, іноді урочиста і патетична, часто сповнена сарказму або гіркої іронії і змушує аудиторію замислитись над сказаним, пройнятися симпатією до всього, чому співчуває письменник, та осудити предмет його ненависті.
Твори
Критика
- Гумор в оповіданнях Марка Твена: своєрідність та відтворення
- Індіанська територія
- Марк Твен і його комічна маска
- Мотив перенесення із теперішнього в історичне минуле в повісті М. Твена «Янкі із Коннектикута при дворі короля Артура» та в інших творах світової літератури XIX–XX ст.
- Рецепція українських міст у повісті «Простаки за кордоном, або Шлях нових паломників» (1869) Марка Твена
- Художній світ роману Марка Твена «Пригоди Гекльберрі Фінна»
