Біографія Марка Твена

Марк Твен (справжнє ім'я – Семюел Ленггорн Клеменс) – американський письменник, гуморист, сатирик, публіцист, видавець – народився 30 листопада 1835 року у Флориді (штат Міссурі, США) в сім'ї збіднілого теннессійського купця Джона-Маршала Клеменса і Джейн Лемптон-Клеменс. Він був шостою дитиною у сім'ї, в якій було семеро дітей і тільки четверо з них вижило.

Коли Маркові Твену виповнилося чотири роки, його сім'я переїхала у місто Ганнібал, де був річковий порт на Міссісіпі. Згодом Ганнібал стане прообразом містечка Сент-Пітерсберг у знаменитих романах «Пригоди Тома Соєра» та «Пригоди Гекльберрі Фінна». На той час штат Міссурі був рабовласницьким, тому вже тоді Марк Твен зміг ознайомитися з рабством, яке буде згодом описувати і засуджувати у своїх творах.

У березні 1847, коли Марку Твену було 12 років, його батько помер від пневмонії. Наступного року Марк почав працювати помічником у друкарні. З 1851 займався набором (друком) і редагуванням статей і гумористичних нарисів для газети «Ганнібальський часопис», власником якої був його брат Оріон. У віці 18 років він залишив Ганнібал, працював у друкарнях Нью-Йорка, Філадельфії, Сент-Луїса й інших міст. Він займався самоосвітою, багато часу проводячи в бібліотеці, таким способом отримуючи стільки знань, скільки він би зміг одержати, закінчивши звичайну школу. У 22 роки Твен повернувся у штат Міссурі. На шляху до Нового Орлеану він подорожував на пароплаві. Тоді ж у нього з'явилася мрія стати капітаном корабля. У цей час така робота була вельми високооплачуваною.

Тоді пароплави будувалися із ненадійного легкозаймистого дерева, і ніякі освітлювальні прилади, лампи, свічки вночі не були дозволені, оскільки це робило подорожі дуже ризикованими та небезпечними. Капітан пароплава мусив бути добре обізнаним із маршрутом, з берегами і портами річки, щоб у будь-якому з них бути спроможним зупинитися. Твен за два роки надзвичайно ретельно вивчив 2 000 миль (3 200 кілометрів) річки Міссісіпі і у 1859 отримав диплом капітана корабля. Навчаючись, Семюель заохочував свого молодшого брата працювати з ним. Але Генрі загинув 21 червня 1858, коли пароплав, на якому він працював, вибухнув. Марк Твен передбачив цю смерть — вона йому приснилася за місяць до того. Цей випадок зацікавив його парапсихологією. Згодом він став членом Товариства Психічних Досліджень (Society for Psychical Research). Марк Твен вважав, що він насамперед винен у смерті свого брата, і почуття провини не покидало його аж до смерті. Однак він продовжував працювати на річці доти, поки не спалахнула Громадянська війна і судноплавство на Міссісіпі припинилося.

Семюелеві Клеменсу довелося стати солдатом війська Конфедерації. Втім за два тижні він дезертирував з армії Півдня і рушив на захід, до брата в Неваду. Тоді саме пройшла чутка, що в диких преріях цього штату знайшли срібло і золото. Тут Семюель працював цілий рік на срібному руднику. Паралельно писав гумористичні оповідання для газети «Терріторіал ентерпрайз» у Вірджинія-Сіті й у серпні 1862 одержав запрошення стати її співробітником. Тоді ж Семюель Клеменс узяв собі за псевдонім вислів лотових на Міссісіпі, які викрикували «mark twain» («марка 2 фатоми»), що означало достатню глибину для безпечного плавання.

Протягом декількох років він працював у різних газетах як репортер і фейлетоніст. Крім цього, він заробляв додаткові кошти публічним читанням своїх гумористичних оповідань. Як кореспонденту «Альта Каліфорнія» йому вдалося взяти участь у середземноморському круїзі на пароплаві «Квакер-Сіті», під час якого він зібрав матеріал для своєї першої книги «Простаки за кордоном». Тоді ж письменник побував і на території сучасної Україні, відвідавши такі міста, як: Одеса, Севастополь і Ялта. Побував також і в резиденції російського імператора в Лівадії.

Поява у 1869 повісті «Простаки за кордоном» викликала деякий інтерес з боку публіки через рідкісне для тих років поєднання добротного південного гумору і сатири. Таким чином, літературний дебют Марка Твена відбувся. Крім того, у лютому 1870 він одружився із сестрою свого друга Ч. Ленгдона, з яким познайомився під час круїзу, Олівією.

Наступною успішною книгою Марка Твена став написаний у співавторстві з Чарльзом Ворнером роман «Позолочене століття». Стилі співавторів серйозно різнилися, але з іншого боку роман припав до смаку читачам настільки, що назвою роману охрестили час правління президента Гранта. 1876 року побачила світ нова книга Марка Твена, що не тільки закріпила його роль видатного американського письменника, але й назавжди внесла його ім'я в історію світової літератури — «Пригоди Тома Соєра». Письменник згадав дитинство в Ганнібалі та своє життя в ті роки. І от на сторінках книги з'явилися описи містечка Сент-Пітерсберг, у якому легко можна впізнати Ганнібал, як, утім, і безліч інших дрібних населених пунктів, які розкинулися на берегах Міссісіпі. А Том Соєр був схожий на юного Семюеля Клеменса, котрий дуже не любив школу.

Успіх книги перевершив усі сподівання. Книга, наповнена простим гумором і написана доступною мовою, сподобалася широкому загалу звичайних американців. Це визнання читачів Твен закріпив наступною книгою, яка також не розраховувалася на витончені смаки літературних критиків. Повість «Принц і жебрак», яка вийшла друком у 1882, переносить читачів до Англії епохи Тюдорів. Захоплюючі пригоди поєднуються в цій повісті з мрією простого американця розбагатіти.

Історична тема зацікавила письменника. У передмові до свого нового роману «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура» Твен написав: «Якщо хто-небудь схильний засуджувати нашу сучасну цивілізацію, що ж, перешкодити цьому не можна, але непогано іноді провести порівняння між нею і тим, що робилося на світі раніш, а це повинно заспокоїти і вселити надію».

До 1884 Марк Твен був уже відомим літератором і до того ж став успішним бізнесменом. Він заснував видавничу фірму, номінально очолену Ч. Л. Вебстером, чоловіком його племінниці. Однією з перших книг, опублікованих власним видавництвом, стали його «Пригоди Гекльберрі Фінна». Твір, який, за визнанням критиків, став найкращим у творчості Марка Твена, задумувався як продовження «Пригод Тома Соєра». Однак він вийшов набагато складнішим і багатошаровим. Позначилося те, що письменник створював його протягом майже 10 років. У цій книзі Твен вперше в американській літературі використовував розмовну мову американської глибинки.

Серед інших книг, випущених видавництвом Марка Твена, можна назвати «Спогади» вісімнадцятого президента США У. С. Гранта. Вони стали бестселером і принесли на певний час родині Семюеля Клеменса бажане матеріальне благополуччя.

Видавнича фірма Марка Твена успішно існувала аж до економічної кризи 1893-1894 років. Бізнес письменника не витримав жорстокого удару й збанкрутував. Але справи й до цього останнім часом йшли не блискуче. Ще в 1891 Марк Твен із метою економії коштів був змушений перебратися в Європу. Час від часу він приїжджав у Сполучені Штати, намагаючись виправити своє матеріальне становище. Після розорення він довго не визнає себе банкрутом. Зрештою йому вдається домовитися з кредиторами про відстрочку виплати боргів. Це він зміг зробити тільки 1898 року. За цей час Марк Твен написав кілька творів, серед яких його найсерйозніша історична проза «Особисті спогади про Жанну д'Арк» (1896), а також «Роззява Вільсон» (1894), «Том Соєр за кордоном» (1894) і «Том Соєр-детектив» (1896). Але жоден із них не мав того успіху, що супроводжував минулі книги Твена.

До кінця XIX століття у США почали публікувати зібрання творів Марка Твена, ставлячи тим самим його в розряд класиків минулих днів. Однак XX-те століття Марк Твен ознаменував творами, покликаними викривати неправду та несправедливість: «Людина, що ходить у пітьмі», «Сполучені Лінчуючі Штати», «Монолог царя», «Монолог короля Леопольда в захист його панування в Конго». Проте американці, які знали його як класика «легкої» літератури, не сприйняли ці твори. У 1901 він одержав почесний ступінь доктора красного письменства від Єльського університету. У наступному році — почесний ступінь доктора права від Міссурійського університету. Він дуже пишався цими званнями. Для людини, яка у 12 років покинула школу, визнання його таланту науковою спільнотою знаменитих університетів було дуже приємним.

У 1906 Твен найняв особистого секретаря, яким став А. Б. Пейн. Секретар висловив своє бажання написати книгу про життя письменника. Однак Марк Твен і сам уже кілька разів сідав за стіл, щоб написати автобіографію. У результаті письменник почав диктувати Пейнові історію свого життя. Через рік його знову відзначили науковим ступенем. Він одержав почесний ступінь доктора красного письменства від Оксфордського університету.

До того часу він уже тяжко хворів, а більшість членів його родини померли одне за одним. Письменника турбували жорстокі напади стенокардії.

Марк Твен помер 21 квітня 1910 року у місті Реддінг (штат Коннектикут, США).

Його останній твір — сатирична повість «Таємничий незнайомець» була опублікована посмертно 1916 року за незавершеним рукописом.

Марк Твен працював над автобіографією з 1870 по 1905, але так і не завершив її. У своєму заповіті письменник окремо прописав особливі інструкції, згідно з якими його біографію можна видати лише через 100 років після його смерті, а окремі її частини — взагалі не раніше, ніж через 500 років. Такі доволі дивні умови у заповіті Марка Твена пояснюються тим, що він у своїх мемуарах був дуже відвертим — як щодо того, що стосувалося його самого, так і в розповідях про сучасне йому оточення. Розмірковуючи про війни, релігії, політику та політиків, Марк Твен не добирав висловів, тому й боявся, що окремі судження, будучи оприлюдненими, можуть викликати гнів згаданих ним осіб або і їхніх нащадків.

Своєрідний столітній «карантин» на публікацію автобіографії Марка Твена закінчився у 2010 році, відтак того року в США побачив світ перший із трьох томів спогадів письменника.

Біографія

Твори

Критика