Віслава Шимборська (Wisława Szymborska)

(1923-2012)

Поезія Віслави Шимборської поєднує надзвичайно вишукану простоту стилю з мистецькою метафорою і багатством фантазії, делікатно і вичерпно описує ситуацію і настрій. Поетеса витримує ідеальну рівновагу між буденною, розмовною мовою і мовою символів, її твори носять неповторний відблиск індивідуальності, їх можна читати і перечитувати, відкриваючи завжди щось нове, вони близькі нам, запрошують до розмови.

В. Шимборська постійно міркує над взаємозв'язком між людиною і світом, між людиною і всім живим. По-справжньому для літератури Віслава Шимборська народилася 1957 року після виходу у світ третьої книжки віршів «Заклик до Йєті». Поетеса відкидає однозначність зображення світу, пропаговану літературою доби соціалізму. «Заклик до Йєті» відрізняється від попередніх збірок тим, що «пафос творчості» тут змінився на «радість творчості», поетеса зрозуміла, що можна нарешті обирати серед різнорідних літературних форм і репертуару не тільки «потрібне» на заклик часу, а й те, що бентежить саме її серце, піднімати великі проблеми, відкривати нові ліричні ситуації». Вона може найперша з цілого покоління поетів відкинула догматизм та ідеологічну халтуру.

У своїх віршах вона порушує питання про роль випадку і необхідності у житті людини, про межу міжлюдської комунікації, про можливість людини бути самою собою у цьому світі. Поетичне слово Шимборської далеке від песимізму щодо місця поезії в нашому метушливому світі, вона вірить у те, що справжня поезія буде опиратися «технічним мутаціям», доки на земній кулі є хоч один читач.

Біографія

Твори

Критика