(1900–1938)
Томас Вулф, з огляду на суто поетичну причетність до буття, відчував себе центром світобудови, «стрижнем земної кулі» і в заломленні свого поетичного «я» мав намір закарбувати життя у своїх романах.
Книги, задумані Вулфом, – гігантський епос життя, епос Америки. І водночас ніхто, мабуть, із сучасників, навіть Гемінґвей, не втілював у своїх творах настільки потужного ліричного почуття, яким пронизана вся творчість Вулфа.
Натура яскрава, люта, вибухова, Вулф і героя свого наділив потужним темпераментом, характером тонким і болісно чутливим. Письменник разом зі своїм героєм бачив мету творчості у відображенні різноманіття і причинної залежності життєвих явищ.
Пізніше Томас Вулф більш тверезо гляне на життя, йому відкриється соціальне протистояння дійсності, ставлення його до сучасності стане більш усвідомлено-критичним, але захоплення життям – його незліченністю і багатством – залишиться з ним назавжди. Збережеться в письменнику і невичерпна віра в людину, в її здатність перетворити світ на засадах добра і справедливості.
Твори
Критика
