Що відбувається у темряві. Буга Діана
Закриваю очі...
Моя темрява не така як у інших
Схованка...
Маленькі долоньки незграбно , намагаючись вхопити щось таке рідне , знайоме і водночас таке далеке , розрізають пусте повітря
Хлопчисько й не здогадувався , що за хвилину йому вже не буде , чого боятися . Дурне дитя , якби ж то воно тільки розуміло , що найстрашніші монстри , яких таїть темрява то люди .....
Таке наївне , недоторкане , щире , живе......
Ні жінка , ні чоловік , ні дитина і не доросла , лише оболонка , примара світла , що її сутність - пітьма . Старець , увіковінчений страшними історіями
Цієї ночі вона стояла по ту сторону смерті ....
Яскравий спалах , небо вкрилося кровавим світлом , що безжально , оскалившись , затягнуло в свою безодню не одну невинність .....
"Первісність - ось що справжня природа сучасності" - ця думка стрімголов пролетіла свідомістю "пітьми "
Що ви в собі ховаєте ? В чому ваша проблема ? Ми гадали нам треба боятися вас , але.....
Майже істерично в котре питаю я , намагаючись хоч щось зрозуміти ...
Безсило посунула в сторону зруйнованої кімнати ....
Вона не справилася , вона віддала її , вона віддала їх . На цей раз не вона тріумфувала у грі в піжмурки ....
А хіба то був злочин , що я , або ти знаходили в ній прихисток ...
А хіба то злочин , що тільки морок ховав усю біль , образи , злочини , кохання , думки...
Їй було всеодно на твою подобу .... Тільки душа , що ти так старанно ховав її вдень , і так вміло то робила "темрява" вночі ....
Для неї усі рівні , вона так кропітливо таїла ,усе що бачила ....
Кожну дрібницю , кожний шорох , кожний помисл ....
Все почалася іще давно . Тоді вона й сама була маленькою . Осінь .... вітер хазяйновито прогулюється вузькими провулками міста , розхлюпуючи краплі холодної зливи . Він пробиває до кісток , все більше і так старанно окутуючи молоді думки озлобленням , жагою до помсти...
Темрява нахилилася достатньо близько , щоб перейняти усю темінь дівчиська , повністю розчинившись у ній самій ......
Так йшли дні , місяці , роки ...
Вона ніби особистий щоденник брала на себе усю відповідальність за побачене і ніби найкращий друг укривала її найменші похоті . Пітьма росла і вчилася разом з нею . Вона була морок , що укривав усе що так трепетно боліло всередині ..
