Третя субота листопада починалась з самого ранку просто чудово. Нагадаємо, що в п’ятницю, 15-го числа, збірна України з футболу зробила подарунок всій країні, обігравши збірну Франції з рахунком 2:0. Та не тільки наша збірна вміє інтригувати, адже чудовий настрій обіцяла подарувати ще одна команда, гурт Seether, і вони дотримали своїх обіцянок.
Seether - тріо з ЮАР, яке наразі є авторитетним виконавцем пост -гранжу та альтернативного року, вирішили вдруге завітати до Києва і порадувати своїх фанів напів акустичним концертом. Цього разу він проходив у клубі Юність, та із затримкою лише у 30 хвилин, які наподив промайнули непомітно.
На розігріві у Seether'ів був український гурт Point. Їх виступ ми з коллегою бачили вдруге і на цей раз вони відкрились з іншого боку. Тоді, на концерті Drowning Pool і P.O.D вони вийшли та запалили публіку соло на електрогітарі і скрімом Дмитра Сазонова, але на цей раз хлопці були проникливими до мурашок, виконуючи свої пісні акустично.
Мені навіть дістався медіатор гітариста Павла Ватіна, який я тепер з гордістю носитиму на шиї, бо Point є крутим і дуже перспективним гуртом.
Коли наші рокери отримали порцію аплодисментів і подякували залі за підтримку, техніки швидко змінили апаратуру і на сцену вийшов довгоочікуваний Seether.
За барабанну установку сів Джон Хампфрі, Шон Морган і Дейл Стюарт взялися за гітари і піднявши свої стакани води зі словами "Будьмо", розпочали основну частину концерту. Гурт співав свої найкращі пісні в один голос із фанами, які знали текст кожної з них... і це примушувало нижню щелепу відвисати, це було дивовижно! Підтримка була просто чудова. Учасники гурту багато жартували, настрій був спрямований у правильну сторону і задоволення отримали всі, без виключення.
Окрім емоцій хочу відмітити високий рівень підготовки концерту. Мене підкорила сама його побудова, побудова його программи, бо все було зроблено ідеально. Вистачало усього - і драйвових пісень, від яких адреналін неймовірно зростав, і лірики, яку фронтмен гурту Шон Морган виконував наодинці. Причому послідовність пісень була однозначно гарно продумана, бо відчуття романтики і драйву не змішувались у купу.
Особливо вдалим був фінальний аккорд, пісня Coutry Song, яку публіка, здається, чекала увесь концерт. Африканці виклались на повну, ударні відчувались глибоко всередині і звісно жоден з присутніх не сумнівався, що перед ними стоять справжні рок зірки. Доспівавши, хлопці подякували за неймовірно теплий прийом і пішли за куліси під голосне скандування “Seether, Seether!” . Я сподіваюсь, що вони оцінили нашу гостинність і обов’язково повернуться в Україну з новим концертом.
Загалом той вечір переконав мене, що жити по системі дім-робота не варто, адже емоції та позитив, який подарував мені концерт, додають снаги та бажання рухатись далі, досягаючи великих успіхів.
стаття - Анна Слюсаренко
