«Реконструкція ненависті». Показ фільму «Ігри каменю» у Дніпропетровскьку.
18 листопада 2013 року дніпропетровці та гості міста мали змогу продивитися чеський фільм Яна Геберта «Ігри каменю», відвідавши Відгуки Міжнародного фестивалю «Один світ» у Дніпропетровську.
Фільм присвячений «німецькому питанню» в історії Чехії та розповідає про події навколо пам’ятника судетським німцям. У містечку Нови Бор відбуваються вибори мера, та кандидати намагаються будувати свої програми, спекулюючи питаннями нацизму, патріотизму та ігноруванням історичних фактів.
З аудиторією спілкувався Володимир В’ятрович, український експерт-історик, публіцист, голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху.
Експертна оцінка фільму
На думку Володимира В’ятровича, продивившись фільм, можна провести багато паралелей із вже існуючими конфліктними питаннями, які виникали чи все ще постають на кордонах між Словаччиною і Угорщиною, Польщею та Литвою, Польщею та Україною. Так, експерт згадав про конфлікт, що виник у Польщі через пам’ятник воїнам УПА у селі Грушовичі під Перемишлем декілька місяців тому.
Володимир В’ятрович вважає, що у посткомуністичних країнах користуються інтересом людей до «білих плям» в історії задля мобілізації електорату. Тому й виходить, що замість того, щоб боротися із серйозними соціальними проблемами, люди борються із фашизмом.
Політиків зазвичай не цікавить дійсна історія, в них є неймовірно спрацьований підхід задля досягнення своїх цілей. У фільмі політичні діячі «не проти німців, а проти СС і нацистів», хоча в дійсності налаштовують людей так, ніби «німець – значить нацист». Таким чином, вони зворушують рани минулого. «Реконструкція ненависті» - так це називає Володимир В’ятрович. І політики будуть використовувати історію, допоки вона цікавить людей. У дискусії, подібні до тих, що люди побачили у фільмі «Ігри каменю», повинні бути підключені історики.
Зараз ми спостерігаємо «відродження радянських міфів», як це називає експерт, тобто сюди можна віднести святкування днів визволення міст, різноманітні реконструкції – все це веде до глорифікації війни. Для того, щоб не траплялося подібних речей, треба, щоб у людей був доступ до первинних джерел, впевнений Володимир.
Глядацьке обговорення сучасних владних ігор
У зв’язку з дискутуванням історичних питань, глядачі звернули увагу на абсурдність назв певних вулиць, що носять імена людей, визнаних нині злочинцями. Але Володимир зауважив, що, на відміну від ситуації з такими вулицями, у фільмі політики навіть не знали дійсної історичної картини, врешті решт, їм було все одно до неї.
Лариса Іванівна Друбецька, провідний бібліотекар читального залу Дніпропетровської центральної бібліотеки відзначила, що вираз «реконструкція ненависті» здався їй дуже вдалим та запросила людей відвідати лекторій «Цікаве про рідний край», де як раз і можна позбавитися певних «плям» в історії.
Цікавим виявилося питання про те, як чеському народові вдалося відновити рідну мову та культуру, адже деякий час чеська мова знаходилася у стані занепаду, її мало використовували для спілкування. Відповідь виявилася простою – якщо народ бачить в цьому місію, відновлення національної культури відбудеться.
Обговорювався також процес люстрації, тобто заборони високопосадовцям, які скомпрометували себе, протягом певного часу займати посади в державному апараті, балотуватись в представницькі органи, бути суддями і т.д.. На думку експерта, в Україні такий процес вже не має сенсу, адже задля цього вже пройшло доволі багато років, і при владі зараз знаходяться у більшості своїй представники іншого покоління, і, крім того, майже всі секретні архіви було знищено.
У деяких країнах задля отримання громадянства потрібно скласти іспит про міфи. Але в Україні зараз зовсім інша ситуація, про це не може бути й мови, адже навіть люди, що стоять у влади, мають зовсім інше уявлення про країну, що складається здебільшого зі знань радянської історії.
На даний момент історією цікавляться в основному люди 40-60 років та студенти. Останні дають надії на те, що наступне покоління політиків буде будувати свою діяльність все-таки на розумінні історичного минулого, менталітету народу та національних інтересів країни, а не на власних владних амбіціях.
Анастасія Коноваленкова
