Манія - література. Втрачені дні

Цим записом у щоденнику я спробую виконати ще минулорічну обіцянку, котру дала автору книги «Втрачені дні» Олександру Дмитровському. Вибачте, Олександре, що так довго.

Про книгу молодого українського автора О.Дмитровського я дізналася торік з оголошення у спільноті соціальної мережі. Мене привабив один з моїх улюблених жанрів – фантастичний, мова твору – українська і враження про автора як про людину творчо активну.

І я придбала книгу власне у самого автора ще й з дарчим написом))). А це завжди цікаво – перекинутися словом з творцем, відчути дещо з того, ким він є, на чому стоїть. І постать автора, безумовно, приваблює, адже Олександр має гідні переконання, пише відверто і разом з фантазією використовує надійний спосіб бути достовірним – писати про те, що добре знаєш. І про це далі.

Сюжет

На нашу планету здійснює раптовий напад позаземна раса з агресивними намірами: всі крупні міста планети опиняються під обстрілом, і скоро навала поширюється на всі куточки Землі. Прибульці нищать без розбору, земляни не можуть нічого протиставити їхній зброї. Це на загал.

Основні ж події роману розгортаються у Львові у час близький до нашого. Головний герой з товаришами об’єднуються у підпільний Спротив, щоб дати відсіч. Потроху до них долучаються ті, хто вижив, і всі разом вони знаходять спосіб побороти нападників. Їхній шлях дає надію на порятунок всій планеті.

Структурно текст поділений на глави, латинські назви котрих ніби передують розвитку подальших подій, підібрані влучно. Не останню роль у цілісності сюжету відіграє уміння автора тримати темп оповіді: блискавичність нападу, зниження темпу у період розгубленості героїв, динамічні вирішальні моменти.

А ще цілком віриться, що автор сам бував у Сховищі, у лісках і на околицях, описаних у романі.

У підсумку – читається добре, нитка оповіді не губиться.

Герої

Віктор – засновник і очільник Спротиву. Постать далеко не героїчна у класичному розумінні. Він пережив смерть рідних людей, бачив тисячі загиблих, але зовсім не мріяв залізти на барикаду і вести людей за собою. Його товаришів автор уводить у текст поступово. У кожного своя історія. А ще мені подобається, що всі вони - хлопці з талантами, обізнані, думаючі.

Стиль

Багато зброї, багато страждань, але немає похмурої приреченості – є боротьба, чоловіча, вперта, до кінця. Є людські взаємини, слабкості, дружня підтримка. Тобто не зовсім дівчачий стиль))) Але це давно перестало бути перешкодою для нас, дівчат.

Застереження

У першій редакції твору повністю збережено авторський стиль, тому будьте готові до жорсткої, часом, нецензурної лексики, друкарських помилок. Тут мушу зізнатися, що не одразу мій естетизм до цього прилаштувався, але я не пожалкувала.

Це перший масштабний твір Дмитровського, виданий не дуже великим накладом, але це, я думаю, не завадить прихильникам молодого письма і жанру познайомитись зі «Втраченими днями», скласти про книгу свою думку і з’ясувати, чому твір називається саме так.

Автор залишив для бажаючих адресу resistalien@ukr.net