Галина Вдовиченко

– З чого усе почалося? Що стало для Вас вирішальним поштовхом?

- Почалося з дитячої потреби вигадувати історії, ігри, фільми, які я начебто бачила. З любові до книжок і до читання. Але перший роман наважилась написати, коли діти виросли.

– Яку книгу варто прочитати кожному, і чому?

 Соту книжку. А далі піде як з маслом, годі буде зупинитися.

– Що для Вас є джерелом натхнення? Звідки його черпаєте?

-  У маршрутці, у черзі, у горах, у госпіталі, на нараді, у розмовах, у мовчанні – усюди. Джерело натхнення усюди. 

– Які асоціації викликає у Вас слово «щастя»? І що воно означає особисто для Вас?

- Це здоров’я близьких, ранкова любов до світу і можливість писати. Щастя - це відчуття гармонії там, де душа.

– Що Ви найбільше цінуєте в людях?

- Совість, самостійне мислення, співчутливість, почуття гумору.

– Хто є Вашим кумиром? І чому саме цією людиною захоплюєтеся?

- Кумирів не маю, але часто захоплююсь людьми. Особливо талановитими. Тими, що не дають собою маніпулювати. Які у безвиході не опускають рук. Здатних на вчинок.

– Чи переживали період творчої кризи? Якщо так, то як Вам вдалося її подолати?

- Не могла писати, коли почалася війна на сході, майже усе літо 2014-го не могла писати, а тоді виникла одна ідея і загнала мене до комп’ютера. Головне - почати, втягнутись у процес, а далі текст сам не відпустить.    

– Якби Вам випав шанс наново прожити якийсь день із минулого, чи скористалися б Ви ним? Чому?

- Я вже думала так про 18 лютого 2014 року, про те, чи можна було б (якби знати наперед) щось зробити тоді на Майдані, аби зупинити вбивства… І зрозуміла, що нічого змінити не можна було. Небесна сотня прийняла удар на себе, щоб не сталося гіршого.

– Який із написаних Вами творів є улюбленим?

- Зараз «Тамдевін», який змушена була перечитати, готуючи його до перевидання. Від свого ж тексту надихнулася на написання «Вовчих оповідань». А раніше думала, що «Бора» мені ближче до душі.

Офіційний сайт Галини Вдовиченко - http://www.galynawdowychenko.com