Микола Вороний. Блакитна Панна

Має крилами весна
запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках i блаватах...
Сяє усмiхом примар з-поза хмар,
Попелястих, пелехатих.
Ось вона вже крiзь блакить
майорить,
Довгождана, нездоланна...
Ось вона — Блакитна Панна!..
Гори, гай, луги, поля —
вся земля
Ïй виспiвує: «Осанна!»
А вона, як мрiя сна
чарiвна,
Сяє вродою святою,
Неземною чистотою,
Смiючись на пелюсках,
на квiтках
Променистою росою.
I уже в душi моïй
в сяйвi мрiй
В'ються хмелем арабески,
Миготять камеï, фрески,
Гомонять-бринять пiснi
голоснi
I сплiтаються в гротески.