Документальні фільми про Rock - музику

How many times must a man look up
Before he can see the sky?
How many ears must one man have
Before he can hear people cry?
How many deaths will it take
'till he knows that too many people have died?
Bob Dilan

Імпульс. Нерв. Надрив. Так виникає Рок, музика, яка проросла з меланхолійного блюзу (англ.. blue devils – депресія, меланхолія) та модного рок – н – ролу, і стала знаменом протесту від другої половини ХХ ст. і до сьогодні. Вона пройшла довгий шлях розвитку, розгалузилась на численні піджанри, тож тепер доволі складно розібратись у такому вагомому культурному пласті. Для ознайомлення з основними щаблями становлення року, пропонуємо вам декілька фільмів, які зможуть об’єднати сумбурні та розрізнені факти історії у цілісну картину. Поза увагою залишились фільми про окремі рок – гурти («Співчуття дияволу, «Коли Металліка правила світом» , «Дорз» і тп.), виконавці («Леммі», «Стіна», «Мене там немає» і тд.), а також жанри ( «Кут зору: історія панк – року» і тд. і тп.).

7 поколінь рок-н-ролу / 7 Ages of Rock (2007)

«Якщо ви не знаєте блюз, то немає змісту брати в руки гітару і починати грати рок'н'рол або будь-яку іншу форму популярної музики»

Для тих, хто тільки почав відкривати для себе рок – музику як жанр, семисерійний фільм дасть короткий екскурс по поверхні цього глобального та сколихуючого явища. Документальні кадри концертів та рок – н рольного закулісся другої половини ХХ ст.., інтерв’ю музикантів та чудовий монтаж, - усе це створено, щоб правдиво передати атмосферу, що розпалювала розуми бунтівної молоді. Творці фільму за власним суб’єктивним баченням не загадали Beatles, The Doors, Jimi Hendrix та декілька інших виконавців, без яких історична канва залишилась неповною. Прискіпуючись, наявні були також певні змішання періодів та невірна класифікація гуртів, що викликало немалий резонанс серед рецензентів. Проте інформаційна насиченість, втиснуті у вузькі часові рамки серії дозволяють першовідкривачам рок - музики охопити одним поглядом величезний період з середини 60 – х рр.. до кінця 90 – х рр

Приготуйтесь, буде гучно / It Might Get Loud (2009)

«Світло і тінь, від шепоту до грому, наче запрошує тебе, п'янить»

Фільм Девіса Гуггенхайма, It Might Get Loud, - жива історія року,втілена в представниках трьох його поколінь. Джиммі Пейдж (Led Zeppelin), Едж (U2) та Джек Уайт (The White Stripes) розповідають свій шлях становлення гітариста та людини. Три великих музиканта збираються у ангарі, щоб продемонструвати кожен свою майстерність гри та висловити власний погляд на звучання гітари. Джиммі - прихильник класичної глибини звуку та дісторшину, Джек шукає найбільш прості та «живі» способи добування потрібного гітарного голосу, прагне вести боротьбу із нею та завоювати. Едж – «архітектор звуку», намагається створити багатошарову музичну композицію, використовуючи для цього найновіші технології.

Картина розділена на 7 частин, у яких ми повертаємось до витоків творчості гітаристів, бачимо процес розвитку звуку та проблеми, з якими доводиться стикатись кожному музиканту. «Ми все розповідаємо одну дуже довгу історію. З'являються люди з новими ідеями, трюками, щоб продовжувати розповідати цю історію. Всі ми робимо одну справу, намагаючись ділитися чимось з людьми », - говорить Джек Уайт. Кожен прагне втілити себе у грі, хтось проникливими рифами, хтось блюзовою зухвалістю, а хтось майстерними звуковими ефектами. Фільм не перенавантажений термінами, натомість він дає зрозумілий посил та заохочення глядачів до самовираження та творчих експериментів.

Хеві – металічна Британія / Heavy Metal Britannia (2010)

«В душі британця є щось таке що властиво лише англійцю. Є своє особливе ставлення до музики. Музикант повинен бути повний суворого реалізму, строгим та прагматичним»

У 60 – ті, 70 – ті роки, - правил стало менше, епоха давала людям більше простору та можливостей, щоб винайти себе. Відбувається прогрес звучання від блюзу до глибокого, виючого, який у свою чергу перегукується із гучністю та масштабністю симфонічної музики.

Пронизуючі рифи Led Zeppelin,провокують інші гурти розвивати більш щільний звук. Тим часом 1964 року пісня «You Really Got Me» гурту The Kinks закладає початок течії хеві – металу своїм скреготом розрізаного динаміка.

Металічна музика стала способом глянути на зворотну сторону речей, противагою сонячного Сан - Франциско з його «Поколінням квітів». Саме така музика могла розповісти про життя пересічного британця середнього класу тих часів. Метал вплітався у канву війни, протестів та бунтів як необхідний вихід для накопиченої злості людей. Фільм чудово описує англійців, цитуючи : «як поезії Вільяма Блейка, у яких є темрява та цинізм»; дає енергію, настрій змінювати себе та світ довкола, «досягати свого, не шкодуючи життя».

Місто звуку / Sound City (2013)

«Саунд Сіті - місце,куди приходили записувати музику справжні чоловіки»

Заснована Джо Готфрідом звукозаписувальна студія Sound City, стала легендарним символом рок – тусовки 70 – х – 90 – х рр.. Саунд Сіті – місце, де можна кинути недопалок на підлогу, пляшка «Джека» завжди розлита на килимі, а ремонт не робили принципово, щоб залишити недоторканим «особливий» звук. Sound City було важко конкурувати з іншими студіями, адже у той час, коли усі перейшли на цифровий формат, Саунд Сіті була до кінця вірна запису на плівці. Таким чином, зберігши дух справжнього, первісного рок – н – ролу, вона рік за роком переживала складнощі, збирала довкола себе однодумців, близьких по духу та вірних рідній справі музикантів. «Музика представляє якусь справжню недоторканість, істину, що дуже людяна, що надихає мільйони фанатів по всьому світу робити те ж саме», - говорить Дейв Грол, режисер фільму.

Картина представляє нашій увазі непримітну сторону творення музики. Вона занурює у процес склеювання плівок, налаштування інструментів, механізмів роботи пультів. Також значний акцент фільму робиться на взаємовідносинах людей, на творчості, яка, йдучи від серця допомагає зрозуміти один одного. На жаль, на початку 80 – их, дух єдності та спільної праці знищили нові технології. Тепер не потрібно бути професіоналом і годинами відточувати свою майстерність, достатньо «підрівняти» звук на екрані. Втім, безліч виконавців від Rick Springfield, Johnny Cash, Neal Young, Chili Peppers, Metallicа до Guns N’ Roses та Nirvana, все ж обрали записувати власну музику у старому, брудному, занедбаному, але майже сакральному Місті Звуків.

Істерія! / Hype! (1996)

«Сієтл зараз для рок - н - рольного світу те ж саме, що і Вифлеєм для християнства»

Сієтлівський гранж – феномен сколихнув рок – простір кінця 80 – их, періоду, коли музиканти підмітали після концерту за фанатами прокурені, дешеві зали. Даг Прей зняв документальні кадри з живих виступів гуртів не дуже відомих поза самим Сієтлом, але без яких становлення гранжу як культурної течії не було б повним. Серійні вбивства, (які на північному – заході відбувалися набагато частіше ніж у будь – де), багато окультних явищ, які природнім чином довгий час впливали на світоглядну царину мешканців міста. Усе це вилилось у колективне божевілля. Тема апатії та самотності побутувала серед молоді того часу. Настрій суспільства почала виливатись у грязну (англ.. grunge), надривну музику.

Поява цієї актуальної хвилі спровокувала ажіотаж навколо Сієтла та його рок – гуртів. Фільм є наочним прикладом того, яка розвиток музики та самовираження перетворюється на бізнес. Як рух, що кидає виклик суспільному ладу та самому собі,стає жертвою медіа – індустрії. Проте, навіть за таких обставин простежується характер та стержень музикантів та просто прихильників течії, які задурювали голови журналістам та влаштували негласний бойкот «стороннім».

Оля Річняк