Тарас Поздній. Запитання мандрівникові

1. Скільки часу ви подорожуєте і що подарував вам найбільш насичений період мандрів?

В перший похід я пішов уже в 9 років, зараз мені 27 – виходить 18 років? Але спочатку то були походи лише по Україні, - Крим та Карпати, а за кордон я почав їздити лише з 2013 року. З того часу фактично перестав подорожувати по Україні, хоча мрію у майбутньому, багато цікавих місць у нас є.

2. Які миті дали вам відчуття єдності та близькості з малознайомими людьми?

Так склалося, що подорожі для мене, в першу чергу, - це походи в гори. Тому і миті єдності у нас, туристів, свої, особливі і такі прості. Щира посмішка і привітне “Hi!” на стежині, попередження про негоду та подана рука на складній ділянці, пару стандартних фраз та повне розуміння того, що перед тобою “правильні” люди. Але найбільший кайф – це кружка гарячого чаю в непогоду. Ти мокрий, голодний і холодний проходиш повз незнайомих людей, які вже розклали табір і зготували їжу. Вони розуміють як тобі зараз, адже самі півгодини назад були в такій же ситуації, та пропонують кружечку чаю і тарілку каші. Від каші ти відмовляєшся, а от гарячий напій тобі зараз просто необхідний. Ця чашка чаю може творити чудеса.

3. Найнебезпечніший епізод, який трапився з вами за цей час?

Багато разів я потрапляв в непогоду, але такого епізоду, щоб “на межі” не пригадаю. Мабуть, це проходження перевалів та бродів на Кавказі кілька років тому. Дощ йшов перших 10-ть днів походу, ріки розлились вдвічі вище звичного їх рівня, а на перевалах розтанув сніг та оголився лід. Ми були до цього не повністю готові, але все обійшлося і маршрут ми успішно пройшли.

4. Мандруючи, які прояви людської доброти вас вразили та навпаки, - назвіть приклад негідних вчинків?

Про доброту. Найперше – це готовність піти на самопожертву в складній ситуації: віддати свою порцію чаю, віддати єдину суху фліску і т. д. Про негідні вчинки нічого не скажу, мені щастить і вони проходять повз мене.

5. Яка культура, етнос, країна близький саме вам?

Дві мої улюблені країни – це Непал та Ісландія. Ісландія – то країна з майбутнього, люди виховані та привітні, природа надзвичайна та різноманітна. Нікому не треба пояснювати, за що всі люблять Ісландію. А от Непал – інша історія. Вперше потрапивши в цю країну, я був у повному ступорі. Зі всіх сторін сигналять мопеди та машини, на дорогах купи сміття. Взагалі, на вулицях твориться казна що. Здається ти стоїш, а все навкруги хаотично кудись рухається. Але через декілька днів ти звикаєш і починаєш ловити кайф від цього ритму. Люблю Непал за його людей та природу. Люди – бідні, живуть в простеньких хижах, ходять босі та в простому вбранні, але завжди посміхаються і радо вітають тебе “Namaste!”. Вміють бути щасливими маючи мало. Природа – це в першу чергу Гімалаї, найвищі гори світу. А ще джунглі, рододендрові ліси, та рисові поля.

6. Які традиції здаються вам найбільш цікавими та які з них варто перейняти українцям?

Посміхатись. Чи це традиція? Всюди люди посміхаються. Більше в Азії, менше в Європі. І лише у нас, на просторах СНГ не прийнято посміхатись незнайомцям на вулиці. Давайте посміхатись більше!))

7. Назвіть найбільш магічні, енергетично сильні місця, у яких ви побували?

Звичайно, для мене це гори. Як казав Букреєв : “… Горы – это храмы, где я исповедую свою религию”. От і для мене гори є головною пристрастю життя та місцем, де я почуваюся дома. Також одним з найбільш енергетичних місць є храмовий комплекс Ангкор, особливо його дальні храми – де менше людей. Люди часто псують атмосферу, особливо коли їх багато.

8. Що дає вам сил та наповнює вас у дорозі?

Нові місця, нові знайомства.

9. Як вважаєте куди рухається наш світ?

Я не знаю, куди рухається той світ і мене це не сильно цікавить. Зараз мене цікавлять речі, на які можу хоч якось вплинути. Наприклад, я щиро вірю що подорожі та походи роблять людей кращими, більш впевненими в собі. Власне, це і є місією мого клубу “Кулуар” http://kuluarpohod.com/ – робити світ краще через походи. А куди він там глобально рухається – яка різниця? Роби те що можеш і все буде добре.

10. Чи вдається довго підтримувати зв’язок зі знайомими з різних куточків світу? Чи не заважають відмінність менталітетів та життєвих орієнтирів у розумінні між вами?

Зазвичай не вдається. Десь рік тому в Evernote я почав записувати основні дані про людей, яких зустрічаю. Але на переписку та спілкування з ними в мене просто немає часу. Хіба перед поїздкою згадаю, що от так, у мене там є знайомий – можна йому написати. А менталітет та життєві орієнтири у всіх однакові. Я б виділив людей, які подорожують в одну націю. Вони всі дуже схожі, не зважаючи на різну мову та колір шкіри. З такими людьми завжди просто та є про що спілкуватись .

11. Чи важливо для вас залишити слід по собі? У житті сторонньої людини, місці, де ви коли – небудь знаходились абощо?

Мабуть, зараз не важливо. Не пам’ятаю, щоб колись цим заморочувався. Але кожна зустріч 100% залишає якийсь слід в житті іншої людини, від цього нікуди не дітися. Буде він позитивним чи не дуже – залежить від вас.

12. Мандри – це пошук та рух, але, інколи,перебуваючи у такому пошуку, люди втрачають щось важливе для себе. Як не проґавити той момент, коли людина повинна зрозуміти, що може розгубити себе, - розчинитись у зміні декорацій та облич?

Що це люди втрачають в мандрах? В мандрах себе в основному знаходять. Зі сторони може здаватись, що ти втратив звичайну сім’ю, роботу, ще там щось, що важливо суспільству. Але то є твій вибір. Мандруючи, ти робишся глибше і цілісніше, а аж ніяк не розчиняєшся в декораціях.

Оля Річняк