Біографія Юрія Дарагана
Юрій Юрійович Дараган – поет, військовий – народився 16 березня 1894 року в м. Єлисаветград в родині інженера. Мати — грузинка. Батько — українець, помер за три місяці до народження сина, тому невдовзі після народження Юрія осиротіла сім’я переїздить у Грузію, до Тифліса, де малюка й хрестили.
Навчався у Тираспільській реальній школі, але закінчити її не довелося — хлопця забрали на Першу світову війну. Там він — підпоручник російської армії. Був поранений.
Писав Ю. Дараган переважно українською. Перший російський вірш надрукував у 14 років у часописі «Закавказье». Через два роки дав цикл віршів у альманах «Поросль», а через три — друкувався в альманасі «Іммортелі» і журналі «Хмель».
Від кінця 1917 року – сотник армії УНР. Командир кулеметної сотні в Житомирській юнацькій школі (1919-1920) та курсовий старшина Камянецької юнацької школи (1920-1921). Інтернований у таборах Ланцут, Вадовиці та Каліш (Польща). В останньому разом із Є. Маланюком заснував журнал «Веселка» (1922) та літературне товариство з такою ж назвою.
1922 року Ю. Дараган емігрував до Чехословаччини, навчався на історико-літературному відділі Українського вищого педагогічного інституту в Празі (не закінчив через важку хворобу).
Належав до створеного 1924 року Товариства українських письменників «Культ» у м. Подєбради. Друкувався у періодиці, зокрема журналі «Нова Україна», «Студентський вісник» (обидва – Прага), «ЛНВ». У його поезії, сформованій під впливом символізмута українського фольклору (зокрема дум), переплетена історична тематика (княжа доба, козаччина, «Слово о полку Ігоревім») із сучасністю; майстерною є пейзажна та інтимна лірика. Єдина збірка «Сагайдак» (1925), високо оцінена критикою, стала своєрідним мостом між традицією українських символістів і празькою поетичною групою.
Юрій Дараган помер 17 березня 1926 року від туберкульозу в санаторії поблизу Праги.
Твори
Критика
