Із драматургічних дебютів Спиридона Черкасенка
Валентина Школа
У перші десятиліття XX ст. широкій громадськості було добре відоме ім’я педагога, видавця, редактора, письменника Спиридона Черкасенка (1876-1940). Жанрова палітра його творчості досить багата: поетичні, прозові, драматичні, літературно-критичні твори. Але, починаючи з 30-х років, ім’я і творчий доробок письменника замовчувалися.
Лише в останнє десятиліття, дякуючи зусиллям О. Бабишкіна та О. Мишанича, котрі впорядкували до друку ряд творів С. Черкасенка, його мистецька спадщина повертається до читача й глядача. Життєвому і творчому шляхові письменника присвячено низку літературознавчих розвідок, зокрема праці О. Бабишкіна, О. Мишанича, Л. Дем’янівської, Л. Мороз, Л. Дякунової, В. Погребенника, дисертації О. Олійник, Г. Калантаєвської.
На особливу увагу дослідників заслуговує драматургія письменника, бо саме в цьому жанрі найповніше виявився мистецький хист С. Черкасенка — автора близько сорока драматичних творів, що виходили друком, бачили світло рампи професійних й аматорських текстів. Для висвітлення творчого шляху й методу драматурга істотне значення має знайомство з його драматичними дебютами. Інтерес становить одна із ранніх його драм — «Хуртовина», через яку автор втратив вчительську посаду і був притягнутий до суду: «Палата признала книжку Черкасенка шкідливою й присудила — авторові відсидіти під арештом один місяць, а книжку знищити» (тижневик «Рідний край» № 23 за 1909 р.). Драма «Хуртовина» створена 1907 р. Час написання обумовлює як ідейно-тематичну спрямованість твору, так і вибір теми — страйк на одній із шахт Донбасу. Вірогідно, що імпульсом до написання початківця були п’єси Г. Гауптмана («Ткачі», «Перед сходом сонця», «Свято примирення»). 1904 р. у Києві вийшло повне зібрання його творів.
Тож варто простежити деякі паралелі у творах драматургів. Ідейно-тематично та образно-сюжетно «Хуртовина» має багато спільного із «Ткачами» Гауптмана: в основу покладено соціальні конфлікти між власниками й робітниками шахт, фабрик.
«Хуртовина», як і «Ткачі», складається з п'яти епічних сцен, кожна з яких відтворює окремий шар життя. Це дає змогу розширити панораму подій, ввести нових героїв з різними кутами зору на події. Театральний критик Даніїл Аль слушно зауважував, що п’єси з поепізодичним поділом тяжіють до епосу, до панорамності конфлікту епохи, а не до простеження конкретного конфлікту між конкретними героями. Художня тканина обох творів розпадається на два ідейно-стилістичні пласти: світ власників і світ робітників. Поепізодичний поділ допомагає увиразнити картину протистояння. Автори не зберігають і єдності місця.
При створенні образів своїх героїв С. Черкасенко також орієнтувався на досвід німецького драматурга. Зокрема, дійові особи драми «Перед сходом сонця» Альфред Лот, Гофман, Олена, лікар Шиммельпфеннінг явно знайшли продовження в Андрієві, Петрові Гульбицькому, Марії, лікареві Похмурому. За винятком жіночих образів (Олена, Марія), які зазнають еволюції, інші персонажі подано в статиці характеру. В їхніх діалогах-диспутах однозначно окреслюється своєрідність духовного світу кожного. Найгостріша дискусія в обох творах розгорнулася навколо нелюдських умов праці й побуту робітників. Предметом полеміки стало й питання про роль мистецтва в суспільному житті. У Гауптмановій драмі «Перед сходом сонця» ця проблема лише означена кількома репліками, а детально висвітлюється в «Святі примирення». Вельми рішуче порушується вона й у «Хуртовині», хоча не приводить до якоїсь ідейної розв’язки у переважній більшості ці диспути перериваються втручанням зовні. І хоч сліди впливу творчої манери німецького митця досить помітні, відчувається прагнення молодого українського автора до самобутності. Вірогідно, що драма була написана на основі реальних фактів (Черкасенко дев’ять років учителював на шахтарських присілках, зокрема в Юзівці), а саме тут у 1907 р. відбулися мітинги й демонстрації робітників. Автор прагнув до предметно-точного, реалістичного зображення життя, показуючи, як нелюдські умови життя обертають і шахтарів на нелюдів, пробуджуючи низькі вияви людської природи: пиятику, грубість, жорстокість, розпусту (адже шахтарі п’ють «з нудьги, з муки, щоб залити той палючий огонь зненависті, що палає в серці», — каже Андрій. Ситуація, яку переживають герої, штовхає їх на боротьбу. На відміну від Г. Гауптмана, С. Черкасенко робить наголос на необхідності організованого виступу — напевне, враховуючи художній досвід великого Каменяра («Борислав сміється»).
Соціальна спрямованість твору, прагнення точного й повного відображення життєвих явищ спричинилися до ілюстративності третього й четвертого актів драми «Хуртовина», де відтворюється безрадісний світ шахтарських буднів. Насиченість подій,калейдоскопічна зміна персонажів залишали мало місця для детального зображення внутрішнього світу героїв — у полі зору автора самі події.
Більше уваги приділив автор розкриттю образів управлінців і власників шахти, передусім управителя Петра Гульбицького, який в архітектоніці драми виконує важливу роль. На згадуваному вже судовому процесі С. Черкасенка оборонець зазначав, що «життя робітників, виведених у «Хуртовині», стало надто тяжке після того, як новий орудар фабрики, чоловік виключно суворий, завів особливо лихий уряд на фабриці».
Незважаючи на те, що прообразом Гульбицького (зверніть увагу на прізвище) послужив гауптманівський Гофман («Перед сходом сонця»), С. Черкасенко уперто шукає власної манери письма. Так, на відміну від скритного героя Гофмана, Гульбицький уже в початковій ремарці розкриває мотиви й передумови своїх учинків. Характер поданий статично, але багатогранно — в стосунках із господарем, колегами, підлеглими, жінками, родиною, шахтарями. Промовистими є й ремарки, з яких виявляється справжня сутність персонажа.
Зачеплено й традиційну українську тему від Біблії до літератури XX століття — ворожнечу братів (Петра і Андрія Гульбицьких): один має буйну фантазію, «як утискувати й дерти шкуру з робітників», другий же «завів товариські відносини з шахтарями». Стосунки братів ускладнюються (так само в річищі літературної традиції) і їхніми взаєминами з Марією — донькою власника шахти: «сумнозвісний любовний трикутник» — це додає драматичної напруги, динамізму творові молодого автора.
Драма «Хуртовина» — один із драматичних дебютів С. Черкасенка — засвідчує добру обізнаність молодого українського драматурга з сучасним йому українським та західноєвропейським літературним світом.
Л-ра: Слово і час. – 1997. – № 8. – С. 62-64.
Твори
Критика
