Спиридон Черкасенко. Пророк
Т. Шевченку присвята
Він пас ягнята за селом
Такий сумний, такий ще юний…
В душі палкій бриніли струни -
Ніким не співаний псалом.
Яріли обшири ланів,
Оброблених людьми-рабами…
Дивився скорбними очами…
Питав: «Хто збудить людський гнів?
Де голос той, як Божий грім,
Що потрясе серця ці кволі
Надхне рабів жаданням волі
І духом гордим і міцним?»
І чує голос: «Встань, іди,
Співай ти сам за всіх до бою,
Не гнись - усюди я з тобою,
Пророче віщий, молодий!»
«А зброя ж де?» - питає він.
І знову голос бога - Слова:
«А зброя та - то рідна мова,
Гучна, проречиста, як дзвін.
В запеклі душі нею бий,
Зміцняй серця в огневім гарті,
Постав її на грізній варті,
Як меч двосічний і страшний!»
Він пас ягнята за селом,
Та кинув посох свій негожий…
І заспівав, обранець Божий,
Народу визвольний псалом.
Твори
Критика
