Подолати страх: «Воно»

Подолати страх: «Воно»

Випускний іспит з монстрів

Я сподіваюсь, що незабаром з’явиться гарна екранізація роману Стівена Кінга «Воно». Маю надію, що фільм зможе передати всю різноманітну палітру образів та ідей, що присутні у великому творі Кінга. Обсяг книги сягає 1400 сторінок, що насторожує читача. Проте книга «Воно» вартує того, щоби її прочитати. Цей роман розповідає про підліткове життя героїв (близько 12 років) та паралельно показує їхнє доросле життя. Також у ньому яскраво описана боротьба героїв із чудовиськом та на прикладі героїв показано, як можна долати труднощі. У «Воно» Стівен Кінг хотів побачити всіх монстрів в одній істоті, вкладаючи в роман елементи з Дракули, Франкенштейна, перевертня, фільмів «Щелепи» (1975), «Жах Тролленберга» (1958), «Радона» (1956), «Воно прийшло з далекого космосу» (1953). Кінг вважав, що твір про злого клоуна став «випускним іспитом із відомих монстрів».

Одні критики вважають, що багато сцен роману «Воно» є зайвими. Інші навіть звинувачують у гомофобії. Є така сцена, де гомосексуаліста переслідують хулігани, але цього гея вбиває клоун. На думку критиків книга демонізує гомосексуальність і підтверджує гетеросексуальність як норму. На ці закиди Кінг відповів так: «Якщо розділ [книги] вам здається гомофобним, то це реальний випадок. Ми не робимо новин, а розповідаємо про те, що відбувається». З іншого боку не менше критики лунає за сцену, коли підлітки займаються сексом. За це «короля жахів» розкритикували і звинуватили в педофілії. Це при тому, що він є вірним батьком та люблячим сім’янинином. Як вважає сам письменник, що не треба зважати на так званий «Легіон Пристойності», а писати без цензури. Бо це точно не для боягузливого інтелекту.

Тому не випадково кажуть, якщо критикують із обох сторін, то це означає, що творіння варте уваги. Не буду зупинятися на зауваженнях критиків, а краще розповім про сам роман.

Люди-монстри

Коли ми були дітьми, то боялися клоуна Пеннівайза. Моя подруга з дитинства досі не любить клоунів. Причиною цьому є фільм «Воно» (1990), а завдяки ньому ми познайомилися з цим страшним образом. Але після нього я не перестав любити клоунів і зараз це кіно для мене є дитячим.

Кінг створив образ злого клоуна, без якого немислима сучасна хорор-культура. Письменник, який пише в стилі хорору так описав страшного клоуна:

Воно завше чудово харчувалось дітьми. Більшість дорослих можна було використати, та навіть так, щоб вони цього не помічали, до того ж за багато років Воно якось поласувало кількома – у дорослих були свої страхи, і їхні залози також можна було розбурхати, аби вони відкрилися, затопили хімікатами жаху їхні тіла, присмачили їхнє м’ясо. Та загалом ці страхи були надто складними. Фобії дітей були простішими й зазвичай набагато потужнішими. Дитячі страхи можна прикликати, набувши однієї подоби… а коли була потрібна приманка, то що ж – яке дитя не любить клоунів?

«Воно» розпочинається тим, що Пеннівайз вбиває Джорджа, який є молодшим братом головного героя Білла Денбро. Так починається нова хвиля вбивств дітей у місті Деррі.

Сім одинадцятирічних підлітків – Білл Денбро, Беверлі Марш, Річі Тойзер, Білл Денбро, Бен Генском, Майк Хенлон та Едді Каспброк об’єдналися в клуб «Невдах». Ці діти вирішують вбити монстра, який втілює страхи кожного з них. Окрім клоуна їх також переслідують хулігани на чолі з Генрі Баверзом.

Клоун – це стандартна подоба монстра. А відтак у всіх персонажів книги є свій особистий страх, який втілений у вигляді різних образів. Пеннівайз здатен перетворюватися на мумію, перевертня, павука, око, прокаженого, велетенського птаха, акулу, вміє керувати мерцями та спрямовувати живих людей на злі вчинки.

З іншого боку це чудовисько і є містом Деррі. Воно є містом насилля. Згідно зі статистикою, яку відкрив місцевий бібліотекар Майк Хенлон, Деррі є злочинним містом. У ньому поширене насильство в сім’ях, расизм та гомофобія. Тому важко зрозуміти хто є чудовиськом: клоун чи самі жителі міста? Хіба не таким є батько, який постійно б'є свою дочку Беверлі? Або хулігани з Генрі Баверзом, які готові вбивати кожного з «Невдах»? Збоченець Патрік, який вбив свого молодшого брата хіба не є таким ж дітовбивцею, як і Пеннівайз? Аналог ку-клус-клану «Легіон білої гідності» хіба не може бути колективним втіленням Воно?

Важко також пояснити ким є Воно в книзі. Окрім уособленого страху цей монстр може символізувати також інші речі. Мовою оригіналу англійською «Воно» пишеться «It». Це слово середнього роду, англійською пишеться як «death» і означає «смерть». В українській мові вона жіночого роду, а в англійській середнього. Воно таким чином є самою смертю. Воно витягує з людей найпотаємніші страхи з підсвідомості (у Фройда вона також середнього роду), і таким чином лякає та вбиває. В цьому є і сенс того, як погрожував клоун. Він кказав «Я зведу вас із розуму, а потім вб’ю».

Найстрашніші моменти книги пов'язані не з Пеннівайзом, а з самими членами клубу «Невдах» - це проблеми в їхніх сім’ях, які перетворили їх у вигнанців суспільства. Але вони перемогли, бо вірили, постійно були єдиною командою та кожен змінився окремо. Завдяки цьому не лише відбувалися перемоги над монстром, але вони досягли успіхів в особистому житті.

Якби Воно відловило їх поодинці, кожен із цих дітей став би його обідом, і Воно б вбило їх одного за одним, приваблене їхніми мізками, як лева приваблює запах зебри біля водопою. Та разом вони відкрили грізний секрет, про який не знало навіть Воно: у віри був інший бік. Коли в середньовіччі десять тисяч селян створюють вампіра самою впевненістю в його існування, знайдеться бодай один (скоріш за все, дитина), який вигадає кілок, котрим можна цього вампіра здолати. Та кілок – то лише дурне дерево, а розум – ось той молот, що вганяє його в серце потвори.

Цей роман варто прочитати, бо через нього можна по іншому подивитися на себе. Читання цих жахів, навіяло рефлексії над собою та власними страхами. Це був такий собі екскурс у власне дитинство. який я рекомендую пережити кожному за допомогою цього твору Кінга. Нехай хтось не так буде рефлектувати як я, але «Воно» дозволяє подивитися інакше на власне життя.

Чи Деррі реально існує?

Стівен Кінг поміщає Деррі у штат Мен. У ньому відбувається більшість діянь із творів «короля жахів». Але такого міста насправді не існує. Перша ідея для створення Деррі прийшла після перебування Кінга в місті Боудлері (штат Колорадо). Але в основному Деррі змальоване з Бангора (штат Мен). Із цього міста в книзі фігурують статуя міфічного лісоруба Пола Баньяна. Розстріл банди Джеймса Брейді пов'язаний із «Нефритом Сходу», прообразом якого є китайський ресторан «Східний нефрит». Вбивство гея відбувається біля річки Кендускіг. Від місцевих вдалося також Кінгу дізнатися історію будівництва каналізаційної системи, вежи Стандтайпа (Thomas Hill Standpipe), Конференційної-зали Бангора (Bangor Auditorium), будинку Публічної бібліотеки. Сприйняття міста, як організму автор почерпнув від Вільяма Карлоса Вільямса та Чарльза Діккенса.
Деррі з’являється в інших творах генія жахів. У цьому місті відбуваться події таких творів як «Роза Марена», «Безсоння», «Ловець снів», «Мішок з кістками» та оповідання «Справедливе подовження» зі збірки «Повна темрява. Без зірок».

Між творами «11/22/63» і «Воно» є зв’язок. Головний герой книги «11/22/63» деякий час проживав у Деррі та навіть спілкувався з Річі та Беверлі. Також в ньому згаданий брат Білла Денбро Джордж.

Але клоун нікуди не зник. Диявол позбавляє Дейва Стрітера зі «Справедливого подовження» раку та допомагає помститися. Диявол нагадує Пеннівайза з «Воно». Якщо ви перемогли зло, то це особиста перемога. Але воно з’являється обов’язково в іншому місці.

Три екранізації

Перша екранізація була знята в 1990 році режиссером Томмі Лі Воллесом. Фільм розділений на дві частини та є мінісеріалом. І в такому форматі його транслювали на каналі «ABC». Роль клоуна Пеннівайза зіграв відомий британський актор Тім Каррі. Всі сексуальні сцени із оригіналу довелося забрати.

У 1998 році «Воно» добралось до Індії. Там був знятий серіал «Woh» із 52 серій. І там вже не Пеннівайз, а Джокер. В одній з перших сцен вбивства американського хлопчика Джорджа, був заманений клоуном в каналізації. У «Woh» монстр Джокер з’являється в басеїні та вбиває індійського хлопчика на ім’я Рохіт. Але серіал доступний тільки мовою хінді. Спецефектів у ньому немає.

Компанія «Warner Brathers» протягом п’яти років планувала зняти римейк фільму, який мав складатися з двох частин, одна з яких мала бути присвячена дитинству персонажів, друга – дорослим рокам. Пізніше проект був переданий New Line Cinema, а режисером фільму призначили Керрі Кері Фукунага. У травні 2015 року Фукунага покинув проект через фінансові розбіжності. Він вважав, що виділених 30 мільйонів доларів не вистачить і на один фільм, в той час як студія розглядала більш дешеві варіанти. Наступним режисером стрічки став Андрес Мускетті, режисер фільму жахів «Мама» (2013). Роль Пеннівайза виконає Білл Скашгорд. Фільм з’явиться на екранах 8 вересня 2017 року.

Дмитро Тирусь

md-eksperiment.org


Читати також