М.П. Годованець (До 80-річчя з дня народження)
Альперін Ю.Й.
Якось у 1919 році, перебуваючи в Кам’янці-Подільському, Остап Вишня прочитав у місцевій газеті байку «Образливий Максим». Автора він не знав, а коли його випадково зустрів, спитав:
Це ви написали байку?
Я, — відповів М. Годованець.
Що ж, байка хороша. У вас є талант... Я певний. У нас таких байок нема — громадянська тема і написана легко.
Так видатний сатирик немовби прорік творчу долю сучасному патріархові української байки, а тоді молодому сільському вчителеві.
Народився Микита Павлович Годованець 1893 року в селянській родині на Поділлі, у селі Вікнина Гайсинського повіту. Закінчив церковно-парафіальну школу. «Склали ми випускний іспит, — пригадує він, — і розбіглися телят пасти». А в 1906 році тринадцятилітній Микита Годованець вступив до Степаської двокласної учительської школи.
З юнацьких літ майбутній байкар кохався в народно-поетичній творчості, читав і вивчав «Кобзаря» Т. Шевченка, твори Лесі Українки, Л. Глібова, С. Руданського, І. Крилова. Відтоді й почав писати.
Та мрії не одразу збуваються. 1910 року з редакції однієї з київських газет, куди поет-початківець надіслав свої вірші, М. Годованець дістав відповідь, яка приголомшила його: «Киньте писати — папір псувати!». І хто-зна, чи мали б нині ми такого визначного байкаря, якби на життєвій ниві М. Годованця не стрілася сердечна і щира людина, колишній вчитель Іван Іванович Майка, який підтримав юнака, дав розумні поради, переконав, що «перо закидати» не варто.
У творах М. Годованця виявилися гумористично-сатиричні нахили. Так, у березні 1914 року в київському тижневику «Маяк» був надрукований сатиричний вірш «Закохані у... гроші». Цей вірш — гнівна сатира на продажних членів царської Думи, махрових чорносотенців.
Приблизно в той же час М. Годованець створює і свою першу байку «Свиня», але опублікована вона була тільки в 1917 році.
Коли в серпні 1920 року Червона Армія визволила від білопольських окупантів місто Кам’янець-Подільський, політвідділ 41-ї стрілецької дивізії готував агітаційний матеріал для частин, які визволяли Галичину. Вирішено було видати українською мовою збірку творів російського пролетарського поета-правдиста Дем’яна Бєдного. Та не знаходилося перекладача. І ось дізналися, що в місті є молодий учитель-поет. Викликав М. Годованця завідуючий відділом видавничої справи і запропонував протягом тижня перекласти кілька байок Д. Бєдного. Але за цей час М. Годованець переклав не кілька байок, а цілу книжку. Незабаром у видавництві політвідділу «Червона Галичина» вийшла збірка «Д. Бідний. Байки і вірші». Згадуючи той час, байкар пише: «Знайомство з байками Дем’яна Бєдного, робота над ними стали для мене вирішальним етапом життя».
Невдовзі (вересень 1920 р.) Кам’янець-Подільський повітовий комітет КП(б)У ухвалив видавати журнал «Сільська біднота». Керувати журналом доручили М. Годованцю, хоча він тоді і не мав для цього належної підготовки. Та у сільському відділі повітпарткому йому сказали: «У нас теж досвіду нема. Що ж, будемо спільно вчитися по дорозі...»
За короткий час журнал «Сільська біднота» став дуже популярним у повіті. М. Годованець розгорнув активну журналістську та громадсько-політичну діяльність. Причому виступав він не тільки з поетичними творами, але й з фейлетонами, статтями, памфлетами. Водночас М. Годованець активно друкувався в газеті «Вісті».
У 1924 році М. Годованця запросила на роботу редакція Вінницької газети «Червоний край». Спочатку він працює літпрацівником, фейлетоністом, а згодом — завідувачем відділу. Зв’язаний із життям села, добре знаючи його побут, звичаї, потреби, письменник почав друкувати байки-фейлетони на актуальні сільські теми, сатиричні вірші та гуморески.
Перша збірка оригінальних творів байкаря «Незаможник Клим» вийшла 1927 року у Вінниці. На той час М. Годованець уже був членом Спілки письменників «Плуг» і керівником Вінницької літературної організації. З 1927 по 1932 роки байкар видає ще кілька збірок: «До добробуту й культури», «Парася на парастасі», «Будяки», «Довгоносики», «У колектив!», «Трактор і Рало», «Байки». Найбільш вартісними були твори, вміщені в останній книжці. Вони відзначаються глибиною філософського підтексту, високими ідейно-естетичними якостями, сатиричною загостреністю, афористичністю.
Та особливо «урожайним» став для письменника другий період творчості, який хронологічно починається з 1956 року.
У 30 книгах, автором яких є М. Годованець, вміщено близько 800 оригінальних байок та понад 1000 творів, написаних на сюжети чи мотиви класиків європейської байки. Такої кількості байок не знає жоден байкар світу. Байки поета, як правило, політично загострені, життєво актуальні, влучно спрямовують у ціль стріли сміху, іронії, сарказму. У творчості М. Годованця розвинуті такі жанрові різновиди, як байка-памфлет, байка-драма, байка-прибаютка, байка-жарт та ін.
Нова грань поетичного пошуку М. Годованця — творче переосмислення багатої спадщини майже всіх видатних європейських байкарів. Вже сам факт перенесення в сучасність байкарських зразків з античного світу — явище в нашій літературі знаменне, читачам відкрито деякі зовсім невідомі шедеври класичного байкарства. М. Годованець травестіював тільки Езопових близько 300 байок. Творчо використавши класичні сюжети, поет наповнив свої байки новим соціальним змістом, новими ідеями і мораллю (книга «Ріка мудрості»). Він не просто заримовує прозу давнього грека, а й створює глибоко поетичні, високохудожні вірші, збагачені народною мудрістю. Переносячи на сучасний грунт основні мотиви старогрецького байкаря, М. Годованець разом з тим ніколи його сліпо не копіює. Однак він зовсім не воліє писати так, щоб байки-переспіви нічим не перегукувалися з першоджерелом. У цій творчій манері, у такому ставленні до класичної спадщини — глибока повага байкаря до безцінних здобутків світової літератури, показник його високої байкарської культури. Велика заслуга М. Годованця і в тому, що він познайомив читача з самобутньою і цікавою байкарською спадщиною римлянина Федра та грека Бабрія. Завдяки безнастанним творчим пошукам М. Годованця, вперше на Україні з’явилися байки античних філософів і письменників — Арістофана, Платона, Арістотеля, Плутарха та інших. Праця М. Годованця склала своєрідну антологію «Європейська байка».
Письменник не раз зазначав, що все життя він, немов з невичерпного джерела, живиться фольклором, народно-поетичною творчістю, народною мудрістю. Переносячи в українську літературу зразки класичного байкарства, він залишається оригінальним, самобутнім поетом, створює ряд афоризмів (кінцівок байок), які, набувши поширення, стали самостійними крилатими висловами, прислів’ями: «Хай сто раз гірше буду жити, а не піду я ворогу служити», «Казали люди нам старі: біда, коли осел опиниться вгорі», «Де дружбу цементує п’яна кварта — чого та дружба варта!», «Вже колоски для дармоїдів більш не дають смачних обідів», «Перевертом готов ходити без пардону, як привезуть ту моду з-за кордону» тощо.
В розмаїтті сатиричних барв творчості М. Годованця бачимо громадянсько-патріотичні мотиви (байки «Сірко», «Шабля і Диван», «Лист із чужини», «Два Сичі», «Іван на прогулянці», «Військовий Чобіт») і гострі соціальні думки («Віл», «Щасливий ключик», «Квочка і Тарган», «Список на премії», «Мудрий Ховрах», «Мішок», «Ремонт на ходу»), і морально-етичні теми («В громадському садку», «Добрий урок», «Лисиця без хвоста», «Штати», «Вимогливий жених», «Киця з бантиком», «Незручний талант», «Півник», «Індик»), і мистецькі питання («Поганки», «Соловей, Щиголь і Зозуля», «Сатирик», «Осел-флейтист», «Фортепіано і Сопілка», «Соловей в курнику») та багато інших. У них байкар виступає з чітко окресленою позицією, постаючи перед нами мужнім борцем проти кривди, захисником правди і добра, пристрасно обстоює людську гідність, чесність.
Але не тільки чіткою громадянською позицією привертають увагу ці твори. У більшості з них автор виявив себе великим художником, майстром слова (книги «Заяча математика», «Конвалії і Лопухи», «Вужі під яслами», «Осел на хаті», «Тріска», «Байки і притчі», двотомник байок).
Уявлення про творчість М. Годованця не буде повним, якщо не сказати про його перекладацьку працю. Як ми вже згадували, він вперше на Україні переклав збірку Дем’яна Бєдного. А в 1932 р. зробив новий переклад творів відомого російського поета. Цю працю дуже високо оцінив Д. Бєдний, Ось що він писав до М. Годованця: «Дорогой товарищ! Я с большой радостью ознакомился, с баснями такого моего талантливого «ученика» и земляка, как Вы. Желаю Вам дальнейших преуспеяний. В пору моей юноти я крепко увлекался глебовскими переводами басен Крылова, и некоторые из них мне казались удачнее оригинала, чего и Вам желаю — в смысле удачи при «перекладе» моих басен. Именно перекладывайте, а не переводите. Побольше украинского колорита (как «Умовив»)».
Звертався М. Годованець і до криловської спадщини. Крім того, він був першим перекладачем «Казки про рибака і рибку» О. Пушкіна, «Золотого ключика або пригод Буратіно» та «Гіперболоїда інженера Гаріна» О. Толстого.
М. Годованець має багато перекладів байок С. Михалкова, В. Корбана, Е. Волосевича та інших сатириків і гумористів.
Цінною працею письменника є перекладена ним українською мовою книжка класика польської байки Ігнація Красіцького («І. Красіцький. Байки та приповістки»), а недавно М. Годованець переклав збірку творів сучасного польського байкаря Стефана Хмельницького.
Його творчість виявила благотворний вплив на всю сучасну українську сатиру. Байкар постійно дбає про глибоку народність, художність і новаторство своїх творів.
Л-ра: УМЛШ. – 1973. – № 11. – С. 143-149.
Твори
Критика
