Микита Годованець. Комар і Віл
На гору Віл зволік тягар.
Комар сидів на розі.
«Прощай! — сказав Комар. —
Тепер на рівній ти дорозі,
Лишайся сам у возі!»
Гордливо задзвенів і полетів.
Віл посміхнувсь: «Лети. Не плачу.
Сердечно рад за тебе. Бачу:
Ти в праці добре пропотів!»
Шука Комар Вола.
Хвилюється, літа:
Забув собі узять
Похвального листа.
Твори
Критика
