Відданий покликанню
Василь Карий
Видавництво «Дніпро» виявило похвальну оперативність, подавши з любов'ю і смаком оформлений на рівні високої поліграфічної культури двотомник байок одного з основоположників української радянської байки Микити Годованця у зв'язку з його 75-річчям.
Два ваговитих томи — подія великої культурної значущості. Книга дає яскраве уявлення про поетичну культуру нашого народу в цілому і є пам'ятником його веселій вдачі.
У двотомнику патріарх української байки зібрав усе найкраще, найцінніше, що створено ним за 50 років літературної діяльності. Книга є гідним подарунком для всіх шанувальників поетичного слова і разом з тим радісною зустріччю з улюбленим байкарем.
Байки подано не в традиційному хронологічному порядку за часом їх написання, а об'єднано у своєрідні етично-моральні комплекси під рубриками: «Сміх на службі», «Любов до рідного — могутнє диво», «На словах — шовк, на ділі — вовк», «Шлунок — усьому мірило», «Вчать ложками їсти мед, ходять задом наперед», «Егоїсти бездушні до чужого дружні», «Жарт не жарт, а посміятися варт» та ін.
Багатобарвний і багатоголосий світ нашої дійсності входить у байки Микити Годованця. Автор вражає глибокими філософськими роздумами над смислом буття, войовничим протестом проти чинуш, бюрократів, підлабузників...
Палкий заклик поета ще служити трудовому народу, боротися і захищати його своїм життям сконденсовано у вірші «Народу рідному — усе»:
Народу рідному — усе!
На жертовник святого діла
Нехай з нас кожен принесе
Огонь душі і силу тіла.
Об'ємність байки — це той маяк, до якого Микита Годованець прагне і тоді, коли виписує маленьку деталь побуту, і тоді, коли вирізьблює монументальний образ свого героя. Це дає йому можливість створювати узагальнюючі алегорії великої місткості, підносити на щит животрепетні питання дійсності, спрямовувати своє сатирично-вбивче слово проти вад людської вдачі, хиб суспільного життя, проти пережитків старого.
Незважаючи на силу-силенну персонажів, які багато разів згадуються, Микита Годованець ніколи не збивається на повторення і проторені манівці. Не важко помітити, що споріднені теми тлумачаться в кількох варіантах не для зміни власних уподобань чи виявлення різноманітності емоцій, а для удосконалення в ширшому плані реалістичної манери письма, рельєфнішого показу нових життєвих ситуацій, щоб повернути до читача раніше описуване явище іншими сторонами для кращого його сприймання і глибшого пізнання.
М. Годованець належить, до байкарів, які всім єством відчувають навколишню дійсність в усій її різноманітності і багатогранності. Він природно і просто сприймає життя, і ця простота та природність набагато глибші за нарочиту складність і надуману багатозначність.
На Україні, де байка є невід'ємним компонентом веселої вдачі нашого народу, в цьому жанрі працювали такі видатні діячі української культури, як Григорій Сковорода, Петро Гулак-Артемовський, Євген Гребінка, Левко Боровиковський, Леонід Глібов, Сергій Пилипенко та інші. Помітне місце щодо сили звучання і насичення соціальним змістом посів талант Микити Годованця.
Велика заслуга М. Годованця і в тому, що він познайомив українських читачів з когортою видатних сатириків і гумористів світу і з позицій сучасної дійсності оцінив і повернув до життя невідомих і маловідомих авторів та їхні твори.
З цього приводу байкар каже:
Я їх вдруге народив
І духом рідним збагатив.
Подарував коханому народу,
Щоб він у праці, в боротьбі
За людське щастя, за свободу
Мав на озброєнні собі.
(«Пролог»).
Поруч з оригінальними байками Микити Павловича, що зросли на самобутньому українському національному грунті, до двотомника увійшли всі байки за Езопом, переспіви, травестії і переклади росіян Івана Крилова і Дем'яна Бєдного, французів П'єра Лашамбоді і Жана де Лафонтена, геніального італійця Леонардо да Вінчі, польського письменника-просвітителя Ігнація Красіцького, іспанських байкарів XVIII ст. Томаса Іріарте і Фелікса Саманієго, римлянина Федра, грека Валерія Бабрія та інших.
Починаючи з першої байки «Свиня», надрукованої в 1917 р. у газеті «Ревельская мысль», до наших днів Микита Годованець написав понад 1300 байок, в яких показав себе зрілим, досвідченим, гострим і спостережливим майстром слова.
Байкар не боїться відкритої публіцистичності, гучного слова-гасла у високих регістрах, бо за цим твердо стоїть напружена думка, що цілеспрямовано рухає важелі байки. Афористичність мислення тут у кожному рядку, і в ній, ніби у фокусі, сходяться тема, образ і мисль.
Є байки буквально співзвучні подіям нашого сьогодні («Військовий чобіт», «Сірко», «Благодушний кріль», «Ведмідь і Бджоли»). Візьмемо «Військовий чобіт». Ну, що, здавалося б, приваблює у старого військового чобота? Не діри ж та зотліла кирза? У вправних руках майстра байки «Військовий чобіт» звучить символічно, злободенно й актуально.
Позначена актуальністю та подихом часу і байка «Ведмідь і Бджоли», мораль якої спрямована проти імперіалістів усіх мастей:
Колонізатори на Заході і Сході
Личкуються по найновішій моді:
Солодкі на словах, за спиною — обух,
Напоготові ярма злотні носять.
Але народи геть од себе просять:
За словом приязним звіриний чують дух.
Патріотизм у творах Микити Годованця посідає чільне місце, і йому по праву відведено найширший простір у книзі. З цього погляду характерна байка «Голуб і Лелека».
Ювілейний двотомник— це не тільки підсумок усього надрукованого байкарем за 50 років літературної творчості, а й генеральна праця над новаторським удосконаленням сучасної української байки, розширення її меж і можливостей.
У творчому арсеналі Микити Годованця понад 1300 байок, але до двотомника увійшло тільки п'ятсот тридцять вісім. Це справжня, повноводна ріка, яка й сьогодні вирує.
Л-ра: Вітчизна. – 1969. – № 1. – С. 172-174.
Твори
Критика
