Символіка центру в характерологічному контексті оригіналу та перекладу роману С. Кінга «The Stand»

Символіка центру в характерологічному контексті оригіналу та перекладу роману С. Кінга «The Stand»

Андрєєва І.О.

Пильний неослабний інтерес літературознавців та лінгвістів до сучасних літературних течій і напрямів не може обійти своєю увагою такого корифея в масовій культурі, як всесвітньо визнаний король літератури «жахів» (далі - ЛЖ) Стівен Кінг. Але, попри це, досі не існує жодного змістовного дослідження його творчості будь-якого характеру.

Якщо поглянути на всю творчість Стівена Кінга, то побачимо широкий гобелен, розшитий нитками, різними за якістю, але які утворюють певний чіткий малюнок, котрий несе на собі відбиток індивідуального стилю письменника. До аналізу його творчості можна підійти з різних боків, і кожного разу перед нами відкриватиметься багате поле діяльності. Це пояснюється специфікою індивідуально-авторського стилю, що виявляється в різноманітті тем, конфліктів, сюжетів, у впливі міжлітературних зв'язків і, взагалі, напрямом, у якому працює Кінг, тим самим відкриваючи практично необмежені інтерпретаційні можливості.

Мета ж нашого дослідження полягала в спробі проаналізувати роман С. Кінга «The Stand» в оригіналі (далі - ВТ) і перекладі (далі - ПТ) з погляду символів людської культури. Вибір саме такого способу прочитання не випадковий, тому що символіка являє собою глибинну систему, «каркас» будь-якого художнього тексту (далі - XT). Вона репрезентує «картину світу» даного твору набагато надійніше, ніж не тільки відкриті авторські міркування, але і поверхневі, індивідуально-авторські рівні організації XT. Разом з тим, індивідуально-авторське начало також взаємодіє з національно-культурною символікою. Окрім цього, у художньому тексті встановлюються особливі відносини між трьома основними величинами - світом реальності (дійсність), світом понять (образи) і світом значень (текст). Це відбиває глибинні характеристики художнього тексту як поєднання відображення об'єктивної дійсності і фантазії, правди і вимислу.

У статті увагу приділено дослідженню символіки простору в романі, зокрема символіці центру, та оцінено її адекватне відтворення в перекладі. Пояснюється цей вибір тим, що символіка простору - це одна з перших символічних мов світу (багато вчених вважають - навіть перша) в історії людського освоєння світу. Європейська культура наскрізь символічна, і тому найбільш універсальним способом збагнення дійсності саме і є інтепретація символічної мови простору. Безпосередній об'єкт аналізу - символіка центру. Вибір саме цього типу символіки зумовлений насамперед тим, що споконвічно центр - це місце, де сходяться воєдино горизонталь і вертикаль символічного простору, і в такий спосіб стикаються два світи - свій простір і чужий, іншосвіття.

Для початку варто зауважити, що в давній свідомості простір мислився в рамках дихотомічних категорій (центр - периферія, верх - низ, правий - лівий). І при цьому основним символом стародавньої свідомості був «центр». Він має ключове значення для орієнтації і в просторі, і в часі, оскільки уособлює фіксовану точку, тобто першоджерело і першооснову, абсолютну реальність.

У стародавній свідомості центр розумівся як триєдиний початок:

а) Центр як Світова гора або Світове древо, сакральне місце, де зустрічаються небо і земля;

б) Центр як будь-який храм, палац, священне місто або царська резиденція або ж просто «персоніфікована сакральна цінність»;

в) Центр як Світова Вісь, що з'єднує небо, землю і підземний світ.

Водночас зауважимо, що на початковому етапі історії формування людської свідомості поняття центру в світобудові було відсутнє. Такий «безцентровий» світ демонстрував не тільки «людський» (тобто антропоцентричний) і, більше того, не тільки «земний» (тобто геоцентричний) погляд на світ, а скоріше «космічний». У світлі жанрових особливостей досліджуваного тексту цей факт є особливо важливим для виявлення символічної організації простору в романі.

Насамперед зазначимо, що простір в обраному для аналізу романі є дуалістичним, тобто в ньому подано два антагоністичні центри, які збігаються з географічними, а саме: містечко Боулдер, штат Колорадо;

Лас Вегас, штат Невада.

Спираючись на зазначені вище варіанти розуміння центру, ми можемо виявити другу його модель. В аналізовному романі це протиборчі центри Добра і Зла, які можна виділити як за географічним, так і за символічним критерієм. У характерологічному контексті це буде відображено таким чином: у Боулдері будуть жити представники «свого» центру;

у Лас Вегасі будуть жити представники центру «чужого».

Дія роману починається так, що мимоволі викликає асоціацію з космогонічним міфом про створення світу, коли з первозданного Хаосу з'явилися планети, земля, люди і т. ін. У С. Кінга аналогія легко простежується: епідемія грипу майже цілком знищує все населення світу, уціліли одиниці. Ці люди розрізнені, розкидані по всій країні, їх звичний життєвий уклад порушено і зруйновано. Усюди запанувало безладдя (читай: Хаос). Але світ не може постійно знаходитися в такому «безцентровому», «безопозиційному» стані. Хаос - сам по собі є передумовою до формування центру (центрів) і символічних дихотомій. Саме тому з хаотичного простору починають формуватися антагоністичні центри. Символічні об’єкти, що конституюють простір у романі, вибудовуються навколо цих символічних центрів у вигляді певної структури, поданої різними групами символів. Основними серед них будуть ті, що формують характеристики обох центрів:

символіка горизонталі (символіка частин світу);
символіка свого - чужого;
символіка норми - антинорми;
символіка контакту;
анімалістична символіка;
астральна символіка;
символіка частин тіла.

Але ми зосередимось на символічній характеристиці «чужого центру», головним представником якого є Р. Флегг, а саме символіки горизонталі. Наш вибір далеко не випадковий, тому що саме «чужий» простір є маркованим членом опозиції, і, як наслідок, має велику кількість символічних характеристик.

Варто зауважити, що в романі мова йде про реально існуючі міста США, тому їх місцезнаходження відносно сторін світу нескладно визначити: Лас Вегас розташований на заході, а Боулдер на сході. Крім того, автор сам не раз підкреслює таке розташування центрів: «the judge was now in the west; irrational power coming out of the west; this Flagg was in the west, he would head out west, and drove west, you are to go west». Наш інтерес до географічного розташування центрів не випадковий і тому, що символіка сторін світу (у нашому випадку дихотомія захід - схід) виростає з інших, більш архаїчних просторових опозицій, зокрема з дихотомії лівого - правого, де захід асоціюється з лівою стороною, а схід - із правою. Іншосвіття відходить до лівої сторони, а світ норми - до правої. Ця дихотомія - одна із самих стародавніх, оскільки споконвічно значення лівого - правого співвідносилися зі значенням «рука». Ліва рука, на відміну від правої, вважалася «нечистою», тобто притягала до себе символіку невидимого світу, «нелюдського» або «долюдського».

Тому прогнозованим є і той факт, що зосередженням «чужих» сил, у цьому випадку - згубних, буде центр, розташований на заході, а протистояти йому будуть мешканці центру, розташованого на сході. Наше припущення про зосередження іншосвіття саме на заході підтверджується ще й тим фактом, що епідемія грипу; яка стала причиною катастрофи, поширюються саме із західного узбережжя: « west coast in the grip of plague epidemic».

У ПТ переклад назв сторін світу не викликає труднощів, оскільки вони належать до найдавнішого шару загальної для всіх індоєвропейських мов лексики. Незважаючи на те, що в одних народів ці просторові опозиції виникли раніше, а в інших пізніше, сторони світу мають фіксовану, традиційну назву в усіх народів, поєднану з подібними символічними асоціаціями. Тому всі приклади в ПТ відтворені адекватно: «судья был сейчас на западе; иррациональную власть, исходящую с запада; тогда он отправится на запад; она двинулась на запад; вам следует отправиться на запад; придут люди с востока и разделаются с тобой раз и навсегда».

Однак символіка сторін світу в характерологічному контексті подана й іншими прикладами. Один із героїв, Гарольд, який споконвічно належав до світу «свого», потрапляє під владу іншосвіття. Під впливом «чужого» він змінює місце проживання, пере­селяючись із центру «позитивного», «свого» світу на околицю, у західну частину міста: «he’s on Aparahoe now, on the west side of town». Таким чином, «свій» центр відштовхує представника «чужого» центру на периферію, а той факт, що Гарольд тепер буде жити саме в західній його частині, потенційно наближає його до іншосвіття. Ефект підсилюється і за рахунок того, що персонаж живе на «лівому» боці вулиці («Harold’s little house is on the left), тим самим опиняючись ще ближче до іншосвіття, тому його перехід на бік «чужих» є прогнозованим. ПТ адекватно відтворює місцезнаходження персонажа, зберігаючи символічне значення west - на заході, left - зліва.

Як у плані символіки простору, так власне і географічно центри розділені природною межею - The Rockies. Через те, що вона одночасно позначає периферійну межу і «свого», і «чужого», вона для цих антагоністичних центрів збігається. Її символіка в даному випадку є амбівалентною, тобто вона і відокремлює світ «свій» від світу «чужого», і об'єднує їх. Оскільки межа в нашому прикладі - природна, і в обох центрів вона загальна, тому вона ніби захищає мешканців «свого» світу, громадян Боулдера і стає для них згубною при спробі перетнути її (один із позитивних героїв, Стюарт Редман, ламає в горах ногу). Тут фатальним виявляється вже саме перетинання межі і для негативного героя, який примкнув до табору Рендала Флегга, що втілює в собі «згубне» іншосвіття. Згаданий вище Гарольд Лаудер гине в горах при спробі втекти до «чужого» центру. Тобто межа амбівалентна, вона ані позитивна, ані негативна. У ПТ географічна реалія The Rockies, The Rocky Mountains адекватно перекладена як Скалистые Горы. На користь адекватності перекладу можна додати і те, що в ВТ The Rockies - це безліч гірських вершин, кожна з яких є алоформом світової гори (axis mundi), що з’єднує три світи - світ нижній, світ земний і верхній світ. Таким чином, кожне сходження на гору в символічному плані є подоланням людської обмеженості, наближенням до «небесного», «вищого», прилученням до «божественного». У ВТ це сходження для ряду героїв стає згубним, оскільки не кожний може перебороти axis mundi. А оскільки ці сходження (читай: подолання) множинні, то переклад Скалистые Горы в ПТ викликає ті самі асоціації, що й у ВТ, що й підтверджує, на наш погляд, адекватність ПТ не тільки у власне мовному, але й у символічному плані.

Ще одним прикладом символіки сторін світу в характерологічному контексті є те, що багато хто з майбутніх мешканців «свого» центру з’їжджаються з усіх частин Америки саме на захід, до Скелястих Гір. Задум автора полягає в тому, щоб підкреслити: представники «свого» світу наближаються до небезпеки, до межі з іншосвіттям, його (іншосвіття) персоніфікованого втілення - Рендала Флегга. Цей факт може стати наочною ілюстрацією індивідуально-авторського трактування символіки сторін світу. Мешканці Америки, які приєдналися до «свого» світу, навмисно йдуть на свідому небезпеку, підкоряючись «вищій волі», для того, щоб знищити Зло (порівняймо гасло сучасних США In God We Trust). У ПТ цей приклад у деяких деталях відмінний від ВТ: «that we are to go west - что мы отправимся на запад». Перекладач не відтворює значення модального дієслова «to be to», тим самим у ПТ втрачається значення облігаторності, тобто обумовленості «вищими силами» вчинків героїв. Крім того, розглядаючи цей приклад, не можна не врахувати, що символіка нерідко актуалізує предметне значення фразеологічних одиниць, оживлюючи стерті метафори, прямо включаючи способи фразеологізмів у сюжет, у характерологічний і композиційний контексти. У зв'язку з цим важливо, що англійське «to go west» - це ще і «померти». Тут ми зустрічаємо ще один яскравий приклад індивідуально-авторського трактування символів. Автор цілком актуалізує це значення (померти) у ВТ, оскільки для деяких персонажів (суддя Фаррис, Дайна, Глен Бейтмен і ін.) похід на захід дійсно виявляється фатальним. ПТ не відтворює цього символічно значимого значення («to go west - померти») із тієї причини, що мовні засоби ВТ і ПТ не збігаються, тому переклад цього прикладу цілком адекватним вважати нр можна.

Внаслідок проведеного аналізу нам вдалося визначити таку організацію символічного простору в характерологічному контексті: простір у романі дуалістичний, тобто в ньому подані два антагоністичних центри, що збігаються з географічними центрами, - Боулдер і Лас Вегас, які ми виділяємо за символічним критерієм «своє - чуже». Сюжет і композиція твору будуються на віднайденні обох центрів. Символічні об'єкти, що конституюють простір у романі, вибудовуються навколо цих символічних центрів у вигляді певної структури, представленої різними групами символів. Основними серед них будуть ті, що формують характеристики обох центрів, зокрема символіка горизонталі (символіка частин світу), яка, у свою чергу взаємодіє з іншими видами символів (символіка «свого - чужого»; символіка норми - антинорми; символіка контакту; анімалістична символіка; астральна символіка; символіка частин тіла). Для перекладацької інтепретації характерне недооцінювання важливості символіки для розуміння ВТ. У результаті наявні деякі розбіжності ВТ і ПТ на символічному рівні (іноді значні), викликані, як правило, нівелюванням символічно значимої предметної наповнюваності слів.

Як бачимо, аналіз твору з погляду символіки дає змогу розкрити цілий шар інформації, який неможливо виявити при жодному іншому виді інтепретації. Крім того, ми переконалися, що виявлення та розкриття символіки суттєво впливає на адекватність перекладу.

Л-ра: Держава та регіони. Серія: Гуманітарні науки. – 2004. – № 2. – С. 106-109.

Биография

Произведения

Критика


Читайте также