Михайло Осадчий. Високі гори. Шпилів частокіл

Високі гори. Шпилів частокіл.
Горять очей незлічені ожини.
Застиг вогонь на листі,
Світлий джміль —
Журчало сонце.

Осінь в полонині.
Коров не видно.
Тропок мідний альт
Звучить. І ніби близько,
І далеко...
А ген внизу розкішний лист-вуаль, —
Дерев, неначе книг в бібліотеках...
Смерічки — то поезія Сафо
І феєрії Українки Лесі...
Яких тут лиш нема
Художніх форм? —
Сонети, притчі, лірика Олеся...

Дуби поважні — проза Льва Толстого,
І графський світ, і княжі заняття...
Я в міражах Карпатських, —
Як в чертогах, —
П’ю молоко природи, як дитя.