Степан Пушик. Сонце й зелений вітер
Сонце й зелений вітер
Тихо трави колишуть.
Прагнуть заснути віти –
Вітер не хоче тиші.
Птаства далекий гомін.
Хмари, як білі пави.
«Хто ми? А хто ми? Хто ми?» –
В неба питають трави.
А під крутою горою
Вбиті лежать герої.
Небо питає: «Хто я?»
В Бога питає: «Хто я?» –
…Плаче карпатська Троя…
Твори
Критика
