Степан Пушик. Сонечко
Стоїть світлиця,
Як веселиця.
Стоїть криничка —
Вмивати личко.
Стоїть дівчатко,
Мов калинятко:
Рум’яне личко!
Чорні косички,
Очі — зірнички.
— Як тебе звати? —
Хлопчик питає.
— А я не знаю,—
Відповідає.
Покликав друзів,
Стали гадати,
Як би назвати.
— Кого ти любиш?
— Маму і сонце.
— Сонечком будеш! —
Сказали хлопці.
Твори
Критика
