Біографія Олени Пчілки
Олена Пчілка (справжнє ім'я Ольга Петрівна Косач, з дому Драгоманова) – українська письменниця, меценат, перекладач, етнограф, фольклорист, публіцист, громадський діяч, член-кореспондент Всеукраїнської академії наук (1925) – народилася 17 (29 червня) 1849 року в м. Гадяч Полтавської губернії в родині небагатого поміщика, дворянина Петра Якимовича Драгоманова.
Початкову освіту отримала вдома. Батьки прищепили їй любов до літератури, до української народної пісні, казки, обрядовості. В 1866 закінчила київський «Зразковий пансіон шляхетних дівиць».
Влітку 1868 разом з чоловіком Петром Антоновичем Косачом виїхали на Волинь, до місця його служби, у місто Новоград-Волинський, де займаючись етнографією, записувала пісні, обряди, народні звичаї, збирала зразки народних вишивок. 25 лютого 1871 тут народилася дочка Лариса, яка ввійшла в українську та світову літературу як Леся Українка. Два сини й чотири дочки виростила сім'я Косачів.
Свій творчий шлях розпочала з перекладів поетичних творів Пушкіна і Лермонтова. 1876 вийшла друком у Києві її книжка «Український народний орнамент», яка принесла Олені Пчілці славу першого в Україні знавця цього виду народного мистецтва. В 1880 видала своїм коштом «Співомовки» С. Руданського, а через рік вийшла збірка перекладів з творів Миколи Гоголя, Олександра Пушкіна й Михайла Лермонтова «Українським дітям» (1881). З 1883 почала друкувати вірші та оповідання у львівському журналі «Зоря», перша збірка поезій «Думки-мережанки» (1886). Одночасно брала діяльну участь у жіночому русі, в 1887 разом з Наталією Кобринською видала у Львові альманах«Перший вінок».
Навесні 1879 О. П. Косач з дітьми приїхала в Луцьк до свого чоловіка. Його було переведено (фактично понижено) на посаду голови Луцько-Дубенського з'їзду мирових посередників через українофільство та зустріч родини Косачів з Михайлом Драгомановим на Всесвітній виставці в Парижі. У Луцьку вона вступила в драматичне товариство, а гроші, зібрані від спектаклів, запропонувала використати для придбання українських книг для клубної бібліотеки.
У 1890-х жила в Києві.
1903 на відкритті пам'ятника Іванові Котляревському у Полтаві Олена Пчілка виступає українською мовою, порушуючи тим встановлену царською владою категоричну заборону.
У 1905 Олена Пчілка — серед чотирьох делегатів української інтелігенції у Санкт-Петербурзі на перемовинах з царським прем'єром графом Сергієм Вітте безрезультатно добивалася відміни багаторічної заборони на україномовний друк і шкільництво.
У 1906-1914 — видавець журналу «Рідний Край» з додатком «Молода Україна» (1908-1914), «Газети Гадяцького земства» (1917-1919).
Національні і соціальні мотиви становили основний зміст творів Олени Пчілки, в яких вона виступала проти денаціоналізації, русифікації, проти національного і політичного гніту, проти чужої школи з її бездушністю та формалізмом, показувала, як національно свідома українська молодь в добу глухої реакції шукала шляхів до визволення свого народу.
У 1920, за більшовиків, під час святкування дня народження Тараса Шевченка у Гадяцькій гімназії, Олена Пчілка огорнула погруддя поета національним синьо-жовтим стягом. І коли розлючений комісар Крамаренко зірвав прапор, обурено скандує: «Ганьба Крамаренкові!». Переповнений зал дружно підтримав її. За антибільшовицькі виступи заарештована в Гадячі. Після звільнення з арешту виїхала в Могилів-Подільський, де перебувала до 1924, а відтоді до смерті жила в Києві, працюючи в комісіях УАН, членом-кореспондентом з 1925.
Олена Пчілка померла 4 жовтня 1930 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі поруч з чоловіком, донькою і сином.
До найкращих творів Олени Пчілки належать:
Товаришки (1887)
Світло добра і любові (1888)
Соловйовий спів (1889)
За правдою (1889)
Артишоки (1907)
Півтора оселедця (1908)
Сужена не огужена (п'єса, 1881)
Світова річ (п'єса, 1908) та ін.
Олені Пчілці належить поважне місце в українській дитячій літературі. Крім численних поезій, казок, оповідань, вона написала для дітей багато п'єс:
Весняний ранок Тарасовий (1914)
Казка Зеленого гаю
Зелений гай
Щасливий день Тарасика Кравченка (1920)
Киселик, Скарб, Мир миром (1921)
Кобзареві діти та ін.
Пчілці належить чимало перекладів і переспівів світової класики: Овідія, А. Міцкевича, О. Пушкіна, Й. В. Ґете, Г. К. Андерсена, В. Гюґо.
Крім того, вона написала низку публіцистичних, літературно-критичних статей і спогадів: «М. П. Старицький» (1904), «Марко Кропивницький яко артист і автор» (1910), «Євген Гребінка і його час» (1912), «Микола Лисенко» (1913), «Спогади про Михайла Драгоманова» (1926), «Автобіографія» (1930).
Великі заслуги Пчілки в дослідженні українського фольклору та етнографії. Наукове значення мають праці «Українські узори» (1912 і 1927), «Про легенди й пісні», «Українське селянське малювання на стінах» та ін.
Збірка творів «Оповідання», I-III (1907, 1909, 1911) та «Оповідання» (з автобіографією, 1930).
Олена Пчілка після подорожей Новоград-Волинським повітом видала у 1876 році книжечку «Український народний орнамент» із 23 кольоровими замальовками писанок.
Твори
Критика
- Олена Пчілка про світ дитини
- Олена Пчілка: частіше доторкатись до народних джерел
- Подвижницька діяльність Олени Пчілки
Поділитися