Проблеми новаторства Кристини Россетті в сучасній науковій інтерпретації
Є. С. Чернокова
Мета цього дослідження - підсумування й узагальнення нових рішень «проблеми Кристини Россетті» у сучасному літературознавстві, перш за все англомовному, бо саме американські та британські вчені започаткували цей перегляд її історико-літературного статусу.
Вищеназвана проблема полягає в тому, що роль Кристини Россетті у прерафаелітському русі до останніх часів розглядалася як другорядна, така, що не відповідає її дійсному внескові у розвиток англійської поезії. Якщо в англоамериканському літературознавстві існувала недооцінка, то в радянському і пострадянському - нехтування; творчий спадок поетеси не був як слід розглянутий, крім коротких згадувань у загальних оглядових історіях літератури (О. Анікст, І. Катарський, Н. Михальська та Г. Анікін, В. Рогов). Погляди радянських часів обумовлювалися ідеологічним тиском і недовірою до релігійної лірики поетеси: саме через це її поезію характеризували як «хворобливо-містичну», «відірвану від життя», «формалістичну».
Актуальність даного дослідження полягає саме у встановленні об’єктивної історично обгрунтованої характеристики творчості поетеси, яка супроводжувалася б детальним філологічним аналізом текстів (це останнє - перспектива досліджень, задуманих авторкою).
Завдання, пов’язані з цим проблемним аналітичним оглядом, полягали у зіставленні нових робіт (Е. Гаррісон, Дж. Марш, Т. Полен) з науковою традицією, англомовних робіт - з радянськими, пропозицій та висновків літературознавців - із власним детальним аналізом текстів Кристини Россетті. Але в даній статті ці процеси не відтворюються, йдеться лише про виклад їх результатів.
Зараз, більше ніж через сто років з дня своєї смерті, Кристина Россетті здобуває все більш важливе місце в історії англійської літератури. Зростаючий інтерес до її поезії та прози, поглиблене розуміння їх зв’язків як з ранньою, так і з романтичною класикою (Данте, Мільтон, Дж. Герберт, Кітс), вивчення та нова інтерпретація її життя і творчості - все вказує на «відродження», повернення Кристини Россетті як письменниці. Цей россеттівський ренесанс забезпечено, в основному, за рахунок текстологічних та літературознавчих робіт американських дослідників. Видані повні зібрання поетичних творів. Більшість вчених XIX - першої половини XX сторіччя (Белл, Затуренська, Баттіскомб, Беллас. Пекер та ін.) приділяли основну увагу біографічному та тематичному аспектам в аналізі її творчості. Як зазначає Б. Флауерс, факти біографії Кристини Россетті та їх психоаналітичне трактування набули диспропорційно великого впливу на вивчення її поезії до початку 1970-х років, коли, з появою феміністично орієнтованих штудій, поезії Кристини Россетті взагалі стали вважатися не такими актуальними, як, наприклад, «Аврора Лі» Елізабет Баррет Браунінг. Винятком був лише «Goblin Market», який читали як критику нових економічних взаємин або коментар до природи бажання, як вираження суті консьюмерізму або зображення вампіризму та навіть анорексії.
На разі можна зазначити, що в роботах останніх років (Гаррісон, Полен, Марш) з’явилась тенденція до виявлення особливостей її ідіостилю та дослідження ролі і місця її поезії в історико-літературному контексті, а саме її зв’язків з поетикою прерафаелітизму та естетизму. Сучасні дослідники все більше намагаються вивести творчість Кристини Россетті за межі історично та творчо очевидного кола поетів XIX сторіччя, підкреслюючи її значення для розвитку поезії XX сторіччя і модернізму зокрема.
Думка М. Бахтіна, що «повнота художнього твору розкривається тільки в великому часі», знаходить своє підтвердження в тому, як саме творчість Кристини Россетті пов’язана з поезією англійського романтизму XIX сторіччя. Історично вона належить до «вікторіанського романтизму», але «великий час» для Кристини Россетті - це творчий зв’язок з поезією доби «великого романтизму» першої половини сторіччя. Це питання досліджене мало та дещо механістично, на рівні когістатації інтертекстуальних та тематичних збігів (з поезією Кітса) та експериментів у царині форми (як у Колріджа). Значення релігії і віри, що посідають надзвичайно велике місце в житті і творчості поетеси, навіть На тлі загальної уваги до цих питань за вікторіанських часів, відкривають дослідникові її творчості пошук нових, більш глибоких зв’язків з романтизмом початку століття. Поетів другої, найбільш знаної і уславленої хвилі «великого романтизму» (Байрон, Шеллі) не цікавила проблема «особистість та віра», а християнсько-релігійна тематика використовувалась ними в принципово богоборчому аспекті. Можна сказати, що, успадкувавши від Шеллі його глибинний ідеалізм, Кристина Россетті протистоїть агітаційному атеїзму його ранніх поем! Глибока релігійність Кристини Россетті в особистому житті (належала до англіканської церкви та відчула значний вплив трактаріанців; двічі відмовилась від шлюбу з релігійних міркувань; тісно співробітничала з Товариством по поширенню християнських знань) не була, попри міркування багатьох дослідників, обмежуючим чинником. Адже Кристину Россетті-поета хвилюють більше загальнохристиянські, а не суто деномінаційні питання; їх внутрішні теми - вплив віри на розвиток особистості, світ почуттів віруючої людини в найважливіші моменти її існування. Так, наприклад, темою багатьох її поезій став той стан сну, що охоплює людину після смерті і передує її пробудженню в Судний день. Невипадково деякі дослідники вбачають зв’язок Кристини Россетті з творчістю Колріджа (Життя-в-Смерті в «The Rime of the Ancient Mariner»).
Таким чином можна зазначити, що творчо Кристина Россетті пов’язана більше з поезією першої хвилі великого романтизму (Вордсворт, Колрідж), де християнсько-релігійна проблематика посідає значне місце та має відчутне гуманістично-особистісне забарвлення.
Безперечними вершинами творчості Кристини Россетті є, передусім, нарративні поеми «Goblin Market» та «The Prince’s Progress».
«Goblin Market» (1862) розглядається більшістю вчених як прерафаелітський шедевр, що має багато рівнів змісту та допускає різні потрактування - від релігійних та морально-етичних до фрейдистських. Так, Л. М. Пекер вважає, що в поемі три рівні - оповідальний (казка), символічний та алегоричний (християнські етичні припущення) і психологічний (універсально цінний емоційний досвід). Л. Стівенсон вважає поему алегорією спокуси, замаскованої під дитячу гру, де гобліни є символами мирських зв’язків, а дві сестри - це дві сторони характеру Кристини Россетті, чуттєвість і аскетизм.
Більшість дослідників другої половини XX століття під впливом постфрейдис- тських ідей (що само по собі є анахронічним) вважають прихований еротизм двигуном сюжету поеми (у часописі «Playboy» в 1965 році її текст було навіть опубліковано з еротичними ілюстраціями). Та не можна не погодитись з думкою Дж. Марш - авторки на разі найбільш авторитетної біографії Кристини Россетті: «Еротичні тлумачення «Goblin Market» є нашими створіннями, а не Кристини». Дослідниця вважає «Goblin Market» відповіддю на поему А. Поупа «The Rape of the Lock»: вікторіанська моральність прийшла на зміну августианському цинізмові. Поштовхом же до написання поеми Дж. Марш називає роботу Кристини Россетті з повіями у притулку св. Магдалини в Гайгеті (1859-1865 роки).
Але не тільки великі можливості для пошуку прихованих змістів роблять поему центральною та значущою в творчості Кристини Россетті. В «Goblin Market», можливо, найяскравіше виявились особливості її ідіостилю. Фрагменти поеми з описом гоблінів та їхніх фруктів складаються з насичених деталями паралельних конструкцій та композиційно нагадують живопис прерафаелітів. Образи сестер глибоко індивідуалізовані, а з зображенням Лори пов’язане продовження та розвиток традицій «великого» англійського романтизму. Невипадково «Goblin Market» часто порівнюють з «The Rime of the Ancient Mariner» С. T. Колріджа: в обох поемах моралістичні рядки послуговуються як розрядка до чарівного та фантастичного.
На особливу увагу заслуговує новаторський підхід Кристини Россетті до метрики і ритміки в поемі, що його свого часу суворо засудив Д. Рескін. В «Goblin Market» порушено всі традиційні для англійської поезії ХVIII-ХІХ століть канони просодії: як кількісні (довжина вірша коливається від трьох до десяти складів), так і якісні (змішення ямба, дактиля, хорея, анапеста; широке вживання асонансу та непрямої рими). Це призвело до стверджень (започаткованих Вільямом Майклом Россетті) про «спонтанність» або «інстинктивність» поетики Кристини Россетті. Але новітні текстологічні дослідження доводять, що і «Goblin Market», і майже всі твори поетеси - це результат свідомих пошуків, а відтак - вагомий внесок Кристини Россетті в розвиток англійської версифікації.
Одна з основних тез модерністської критики - «літературні твори ніколи не можуть здобути остаточного чи абсолютного тлумачення» - може бути проілюстрована і на прикладі другої центральної для творчості Кристини Россетті нарративної поеми «The Prince’s Progress» (1866). Більшість дослідників вважають її продовженням «Goblin Market», але, якщо в останній спокуси дістають опір та зазнають поразки, то в «The Prince’s Progress» вони перемагають. В поемі вбачають зв’язки, з одного боку, з традицією алегорії («The Pilgrim’s Progress» Беньяна), а з іншого - з романтичною та вікторіанською поезією з мотивом квесту («The Lotos-Eaters», «The Holy Grail» Теннісона, «Child Roland» Браунінга) та фатального кохання («La Belle Dame Sans Merci» Кітса, «Mariana» та «Lady of Shalott» Теннісона, «The Tune of Seven Towers», «Golden Wings» та «Spell-bound» Moppica). Але на разі ці зв’язки скоріше продекларовані, аніж досліджені. З’явившись з написаних спочатку шістдесяти рядків закінчення, поема в своєму остаточному (540 рядків) вигляді має на собі великий вплив Данте Габріеля Россетті, а мотив ‘carpe diem’ та характер засобів художньої виразності дозволяють асоціювати «The Prince’s Progress» з естетизмом від Кітса та раннього Теннісона до Суінберна та Пейтера.
Дуже важливою (але й найменш дослідженою) частиною творчого доробку Кристини Россетті є поезії християнсько-релігійної проблематики, адже невипадково завершальним підсумком шляху Кристини Россетті-поета була збірка «Verse (1893), вісім розділів якої вміщують близько 300 поезій, де все без винятку - духовна лірика.
Одна з найважливіших тенденцій вікторіанського романтизму - це інтерес літератури, особливо поезії, до так званих «історій духовного зростання» («stories spiritual growth») - «In Memoriam» Теннісона, драматичні монологи Браунінга, Браунінг.
Нарративні поезії (Теннісон, Браунінг, Кристина Россетті) та «pictorial narrative» у живописі (Міллей, Данте Габріель Россетті, Хант, Берн-Джонс) використовують вторинні сюжети (на основі Біблії, творів Шекспіра, легенд, поезій романтизму початку століття). Але, сучасниця великого роману, вікторіанська оповідальна поезія була більше орієнтована на досвід прози: заміна ліричного голосу у ранніх романтиків на голос оповідача, всезнаючого історика, психолога, хроніста (здатного до об’єктивного аналізу ситуації - як сестра Лори Ліззі), змінює самий характер оповідальності у вікторіанських романтиків. В той же час змінюється і характер зображення фантастичного, надприродного - в їх поезіях воно надзвичайно деталізоване: якщо Колрідж говорить про Джеральдіну в «Christabei» «a sight to drea- of not to tell», не даючи більше ніякого зображення, то Кристина Россетті деталі: зовнішність і ходу, мову та рухи кожного з шести гоблінів, а Браунінг дає найдрібніші подробиці поведінки казкових щурів («The Pied Piper of Hamelin»), але можна зазначити, що нарративний елемент у творчості Кристини Россетті не набув такого абсолютизуючого значення, як у Роберта Браунінга та Елізабет Баррет, які створили віршовані романи (verse novels; перший - «The Ring and the Book», 1869, друга - «Aurora Leigh», 1857).
Якщо спробувати визначити місце Кристини Россетті в літературному процесі (а саме в поезії) другої половини XIX сторіччя, то можна зауважити, що воно - у центрі своєрідної осі координат, з одного боку якої знаходяться Теннісон та Браунінг, що використовувати англійські та італійські середньовічні декорації для опанування сучасної для них тематики («Idylls», «The Princess», «The Ring and the Book»), а з іншого - Дайте Габріель Россетті та Свінберн, чия захопленість тим же італійським середньовіччям та декоративністю привела їх до символізму з неприховано еротичним забарвленням. Можна зробити припущення, що елемент обох джерел об’єднані та збалансовані в поезії Кристини Россетті завдяки її серцевинному інтересу до проблем віри, що теж є однією з найхарактерніших ознак літературного процесу вікторіанської доби.
Свінберн говорив, що Кристина Россетті була першим поетом в середовищі прерафаелітів: у кожному з чотирьох номерів «The Germ», починаючи з 1850 року, друкувались її поезії, а за рівнем поетичного таланту вона не тільки не поступалась, а й, можливо, перевершила Данте Габріеля Россетті. Збірка «Goblin Market and Other Poems (1862) слушно вважається першим великим поетичним успіхом прерафаелітів.
Найбільш численна група дослідників творчості Кристини Россетті (Стівенсон, Баттіскомб, Беллас, Заіуренська) обмежується констатацією її зв’язку з прерафаелітизмом, виходячи з фактів біографії та аналізу елементів поетики (тяжіння до точної деталі, оповідання конкретної події, чуттєва виразність образів тощо).
Постать Кристини Россетті в центрі прерафаелітизму була втіленням однієї з найхарактерніших рис руху - тісного зв’язку літератури і образотворчого мистецтва, зв’язку, що вплинув однаковою мірою як на літературу, так і на мистецтво; адже саме прерафаелітам належить заслуга відкриття творчості Блейка та Кітса, відповідно передодня і завершення ери «великого» романтизму початку XIX сторіччя.
Сучасна тенденція (Гаррісон, Полен), одностайно визнаючи центральне місце Кристини Россетті в історії літератури прерафаелітизму, розглядає останній як предтечу модернізму. Цей новий етап рецепції прерафаелітизму базується на виділенні найважливіших парадоксів поетики Кристини та Данте Габріеля Россетті,
Морріса та Свінберна, а саме - використанні чуттєвого для визначення духовного; введенні нової, символістської, стилістики, експресивної образності та новаторського синтаксису в сталі поетичні форми балади і сонету.
Сходинкою до модернізму можна вважати свідому та часом декларативну алієнацію прерафаелітів від попередньої традиції - класичної (Рафаель) та романтичної (творчість поетів та художників першої половини XIX сторіччя): заміна тієї колористики, яку вони називали «subdued colours», тобто взаємозалежні, підпорядковані одне одному, на навмисно різкі, чисті кольори, перебування у «полоні» природи як останній рубіж перед визволенням від залежності від неї на початку сторіччя в естетиці експресіоністів. Це був приклад «безперервної деканонізації як конфліктного діалогу у межах культури» (Соломія Павличко).
У поезіях Кристини Россетті нарративний елемент, яскраво виражений на початку її творчості (поеми «Goblin Market», «The Prince’s Progress»), згодом поступився сугестивним, амбівалентним образам її пізніх духовних творів на тлі постійно відчутних новацій в царині рими, ритму та метра. Отже, рецепція творчості Кристини Россетті під подібним кутом зору може привести до більш глибокого розуміння, а, можливо, і переосмислення місця і ролі прерафаелітизму в розвитку модернізму XX сторіччя.
Л-ра: Від бароко до постмодернізму. – Дніпропетровськ, 2003. – Вип. 6. – С. 109-113.
Твори
Критика
