Богдан Стельмах. Весняний вирій
То не день затьмився, то не сон приснився,
Не міраж явився, не здалось мені:
Журавель у небі від ключа відбився,
Повернув у вирій — навесні.
Повернув у вирій, крильми розгортає
Зорі дзвінкохорі в темних небесах.
Хоч ніхто не бачив, але кожен знає,
Де проліг його прощальний шлях.
А за ним у тузі без упину линуть
Всі його балади, всі його пісні —
Про червону руту, про синів, що гинуть
На війні та в маминому сні.
І цвітуть по ньому лози над водою,
І цвіте по ньому жито на землі,
Та погодься, пісне, — жаль, коли з весною
В ирій відлітають журавлі.
Твори
Критика
