Знесилене літо — тихо...
Знесилене літо — тихо.
Полишений серпень — печаль.
Спросторений простір — вихід!
Протягнута світом — даль.
Невдовзі. Ось-ось... —Незабаром.
Далеко! За гранню степів...
І котяться, котяться хмари,
і небо глибоке, як спів.
Задивлена в далеч — долина
смуток, як води, несе...
Осінь (її ми не ждали!) — плине...
Осінь затоплює все.
