Марко Черемшина. Обнова

Як тільки весна сказала «добрийдень» сонній природі, так зараз ворухнулась всяка животина до нового, вольного життя.

Безлисті дерева убираються в пахучі, зелені шати та й свобідно з вітром розмовляють – нові думки укладають.

Заморожені корінці рослин відживають, цвітом понад землею виринають й медовими пахощами до вольного життя підбадьорюють.

Заковані ледяними кайданами, ручаї скидають свої окови і журчать веселу пісню свободи-волі.

З їх співом лучиться і щебіт вольних пташин, і розговір обновлених рослин в одну чудову живучу мелодію, що нею упивається на синьому, безмежному небі благодатня дуга-веселиця.

Ой, весно, весно! Коли просвітиш ти безталанну Україну своїм благодатним привітом «добрийдень?»

Коли розкуєш її кайдани, обновиш волю?...