Пон Чжун Хо і його фільми

Знайомимося ближче з творчістю Пона Чжун Хо, фільми якого є своєрідним коктейлем з дивного корейського гумору, в який підмішано найрізноманітніші жанри і метафори.

Про режисера світ дізнався після виходу фільмів Окча і Паразити. Однак, крім картин,

нагороджених американськими преміями, в Чжун Хо є менш відомі фільми, які заслуговують, щоб з ними познайомитися ближче. Пропонуємо добірку таких стрічок.

Спогади про вбивство, 2003 рік

Добірку відкриває «Спогади про вбивство», популярність якого вперше для Чжун Хо, вийшла за межі Кореї. Після приголомшливого успіху в рідній країні з фільмом «Собаки, що гавкають, ніколи не кусають», який став дебютним в режисерській кар'єрі Пон Чжун Хо, «Спогади про вбивство» були сприйняті в світі на ура, і фільм відзначили нагородою престижної міжнародної кінопремії ФІПРЕССІ.

В основу фільму лягла реальна історія про Хвасонського маніяка, якому приписують вбивство десяти корейських жінок з 1986 по 1991 рік. У центрі сюжету двоє провінційних детективів Пак Ту Ман і Чо Ен Го, які намагаються розкрити злочин, використовуючи жорстокі методи. Озброївшись бажанням скоріше закрити справу, детективи намагаються повісити провину на будь-якого підозрюваного, вибиваючи зізнання тортурами. Але все змінюється після приїзду столичного детектива Со Те Юна, який дійсно налаштований знайти винного.

Як часто буває в Пон Чжун Хо, «Спогади про вбивство» - коктейль з декількох жанрів: це і драма, і детектив, і навіть місцями комедія. Варто відзначити незвичайний корейський гумор, що спирається на принцип «люди не можуть бути тільки поганими чи тільки хорошими, в кожному є обидві сторони». Тому цікаво спостерігати за діями героїв, щоразу змінюючи ставлення до них і все більше розуміючи хід їхніх думок. При всій кумедній легкості першої частини фільму, ближче до закінчення фарби починають згущуватись, не тільки в героїв, а й у глядачів. Такий ефект досягається за допомогою незвичайної зміни кадру. Наприклад, від спотвореного трупа жертви погляд глядача переводять на шматок соковитої яловичини, що смажиться.

Ласий шматочок для кіномана в «Спогади про вбивство» - задумка режисера дати глядачеві владу самостійно шукати злочинця, вдивляючись в його очі. Таким чином, глядач сам стає детективом, який має право вирішити, чи винен підозрюваний.

Пон Чжун Хо любить показувати головних героїв через кілька років після події, залишаючи найбільш емоційну частину насамкінець. Так Чжун Хо зіштовхує глядача обличчям до обличчя з бездіяльністю і терзанням від питання вірності свого вибору. «Чи правильний вибір я зробив? »

У стрічці «Спогади про вбивство» немає голлівудського блиску, є своєрідна шорсткість, яка і надає фільму шарм. Глядач обов'язково занесе стрічку в список улюблених фільмів. Такий же список веде Квентін Тарантіно, і «Спогади про вбивство» займають в ньому заслужене місце.

Мати 2009

Кінокартина «Мати» інтригує з перших секунд: вже немолода жінка, пробираючись крізь сухостій, виходить на середину поля і починає рухатися в такт музиці. Але чого це танець: відчаю, радості чи забуття?

Ця жінка - відома в невеликому містечку знахарка, що живе зі своїм розумово відсталим двадцятивосьмирічним сином До Чжуном. Але одного разу їх мирному життю приходить кінець: До Чжуна звинувачують у вбивстві школярки, що переспала з усіма хлопцями в місті. Мати знає, що допомоги їй чекати нема від кого: поліція звинувачує хлопця, який не в змозі відстояти свою невинність, адвокати лінуються і пропонують несправедливі чотири роки тюремного терміну. Чи готова мати переступити межу, щоб захистити сина?

Багато хто порівнює «Мати» з попереднім шедевром Чжун Хо - детективом «Спогади про вбивство ». І це ще один вагомий привід познайомитися зі стрічкою «Мати» ближче. На цей раз в глядача є можливість бачити події не очима детективів і навіть не очима матері, а її думками. Атмосферу замкнутого простору підтримує місцевість, на якій розгортається дія - маленьке містечко в осінніх фарбах. У маленьких містечках всі один одного знають, і новини розлітаються миттєво, саме це і додає картині відчуття камерності.

У головного героя проблеми з розумовим розвитком, але, незважаючи на це, в місті всі знають його як милого і надзвичайно вродливого юнака. Тому, коли поліція, звинувативши До Чжуна у вбивстві, проводить слідчий експеримент, натовп, що снує внизу, без заперечень бере в матері листівки про його невинність. Вони знають, що у хлопця відсутні поняття добра і зла, а тому він точно нічого жахливого не міг вчинити.

«Мати» - перш за все відмінний детектив, що розкриває невичерпну тему безкінечної материнської любові. І, як годиться у відмінному детективі, істина завжди блукає десь поруч, але ніколи не дозволяє схопити себе за хвіст. Вона любить обвалюватись в найменш відповідний момент і прокручувати персонажів та глядачів через емоційну м'ясорубку.

Як би там не було, «Мати» - це по-східному тонкий фільм, в який слід вдивлятися, споглядаючи кожну деталь. Почуття, емоційний сплеск, який відчуває глядач протягом всього фільму, назавжди залишиться десь глибоко всередині бідної немолодої корейської жінки.

Вторгнення динозавра, 2006

Цього разу Пон Чжун Хо вийшов за межі великої жанрової категорії, в якій знімав зазвичай. «Вторгнення динозаврів» - фантастичний у всіх сенсах фільм. Для нової картини Чжун Хо зібрав перевірений акторський склад, з яким працював у минулих фільмах і буде працювати ще в багатьох після «Вторгнення». У цьому фільмі добре все: і елементи фантастики, і комедійність, і навіть цілком очікуване для Чжун Хо - філософське підґрунтя. Через незвичайне змішування жанрів фільм не схожий на жоден інший.

Як і годиться пристойним фантастичним картинам, все починається на військовій базі, в лабораторії якої безвідповідальні вчені приймають рішення утилізувати хімікати в річці Ханган. У результаті в річці заводиться чудовисько, яке одного разу виривається назовні. Влаштувавши в парку біля узбережжя криваву м'ясорубку, монстр викрадає маленьку дочку головного героя Нам Джу. Головний герой Ганг Ду вирішує відправитися на пошуки дочки, але цьому заважає уряд, у якого є плани на цю сім'ю.

Дивує графіка фільму, що підходить і для сьогоднішнього дня, незважаючи на те, що сама картина не є новою. Графіка і зовнішній вигляд чудовиська, прозваного Гвімулом, ретельно опрацьовані. Хижак нагадує величезну ящірку з великим риб'ячим хвостом. Гвімул пересувається як у воді, так і на суші, використовуючи дві передні лапи. Це робить його особливо лютим і небезпечним, адже завдяки хімікатам Гвімул у вогні не горить, у воді не тоне. Чи зможе сім'я Ганг Ду впоратися з монстрами: морським мутантом і владою, що приховує жахливу таємницю?

Крізь сніг, 2013

Стрічка «Крізь сніг» заявлена в жанрі фентезі з елементами трилера, але реальності в ній куди більше, ніж здається на перший погляд. З перших секунд глядач поринає в свого роду постапокаліптичний світ 2031 року, в якому вчені, намагаючись боротися з глобальним потеплінням, заморозили весь світ. Все живе вимерло через низьку температуру. Лише групі людей вдалося врятуватися, опинившись на поїзді такого собі містера Уілфорда.

Поїзд, за задумом режисера, безпосередньо проектує наше сучасне суспільство, оголюючи всі його підводні камені. Незважаючи на те, що пасажири поїзда - останні представники людства на землі, вони не знаходяться в рівних умовах. Поїзд розділений на три класи: перший клас, який насолоджується усіма вишуканостями добре оснащеного транспорту, економ - клас, в якому всі отримують необхідне і навіть задовольняються комфортом, і нижча ланка, що розташувалася в хвості складу. Саме там, в кінці складу, знаходяться головні герої фільму, бідняки, змушені сидіти в холоді, тісноті та бруді, харчуватися протеїновим пайком, що доходить з початку поїзда. Так поїзд стає зменшеним в розмірі світом, за межею якого лише крижана пустеля і смерть.

Кінцівка фільму залишає багато загадок і приводів подумати про стосунки людини і природи. Незвичайний, складний фінал, значення якого кожен сприймає по-своєму. Те, що є крахом і світової безвихіддю для одного, для іншого постає тріумфом природи, яка весь цей час лише дозволяла людству виживати.

Цікаво, що «Крізь сніг» - перша двомовна картина Пон Чжун Хо, що увібрала в себе воістину зірковий склад. Кріс Еванс, Тільда Суїнтон, Олівія Спенсер, Джон Херт, Люк Паскуаліно. Корейська сторона акторського складу представлена Сонома Кан Хо і Го А Сонома, що працювали з Пон Чжун Хо над «Спогадами про вбивство» і «Вторгненням динозавра».

Особливо варта уваги операторська робота: глядач повністю відчуває закритий простір поїзда. Розрив початку поїзда з кінцем добре контрастує завдяки цікавій подачі кольору: похмурі, брудні відтінки нижчого класу і білі, що світяться зсередини, тони першого класу.

Неоднозначно складна і однозначно чудова картина «Крізь сніг» - наочна карта нинішнього світу і стану речей в ньому. Фільм таки напрошує провести паралелі, знімаючи пелену з очей глядача, не залишаючи його байдужим.

Морський туман, 2014

У роботі над «Морським туманом» Пон Чжун Хо помінявся місцями з Сон Бо Шімом, сценаристом «Спогадів про вбивство», і сам зайняв крісло сценариста.

І знову фільм, заснований на реальних подіях. Це історія про двадцятьох нелегальних іммігрантів з Китаю, які на вантажному судні намагалися потрапити в Корею, і про рибальську команду, яка замкнула нещасних у відсіку для риби, де їм судилося задихнутися. Також вперше у фільмі Чжун Хо чітко простежується любовна лінія, якої досі не було в його фільмах. Один з рибалок, Донг Сик закохується в іммігрантку Хонг Мей і намагається врятувати її.

До історії з іммігрантами картина підходить здалеку, глядач не відчуває небезпеки і напруги у фільмі аж до несподіваної сцени, в якій один з рибалок ледь не втрачає ногу, заплутавшись у риболовній сітці. У « Морському тумані » не пошкодували сцен, які в емоційній жорстокості анітрохи не поступаються фільмам Тарантіно.

За головним законом трилера, з кожною хвилиною тиск на глядача підвищується і дихати стає все важче. Атмосфера, що відбувається на екрані, перетікає в глядача завдяки надлишку синіх відтінків судна і безкрайнього моря, що оточує героїв. Але зовсім не від моря героям варто чекати небезпеки. Як ми вже засвоїли з минулих фільмів Чжун Хо, найстрашніші монстри - люди.

Окча 2017

Злочин - не згадати номінанта на Золоту пальмову гілку 2017 року - кінострічку «Окча» про корейську дівчинку Мідж і її відданого друга - свиню Окчу. Через перенаселення і невдоволення суспільством ГМО компанія «Мірандо» наважується на віроломний крок. Глава компанії Люсі Мірандо вирішує створити генно-модифікованих свиней величезних розмірів, з яких виходить дуже смачне м'ясо. Свинок віддають п'яти фермерам з різних країн. Проходить десять років і «Мірандо» хоче забрати Окчу назад, адже вона їх продукт. Хоробра дівчинка Мідж не збирається віддавати найкращого друга.

Стрічка схожа на красиву, сучасну і трохи лячну казку. Але з казкового в картині тільки графічна свиня. Решта - цілком реальне: казковість вдало переплітається з суворою, лякаючою дійсністю і змушує ніби прокинутися від сну. Чжун Хо тонко показує, як великі компанії, на кшталт «Мірандо», використовують простих робітників із сіл для власної вигоди, відкриває завісу маркетингових прийомів і розмірковує про відсутність моральних орієнтирів в гонитві за матеріальним. І все це на тлі оригінальної історії з голлівудським акторами, трансформованими до невпізнання.

Несподівані сюжетні повороти, відмінна операторська та графічна робота, яскравий американсько-корейський акторський склад і головне - своєрідне розуміння Чжун Хо хеппі енду. Варто тільки утерти сльози від фіналу, Пон Чжун Хо дає ляпас неприкритою сумною істиною, не даючи забути основний посил картини.

Фільми Чжун Хо - розумні, яскраві, оригінальні і тонкі; такі, що б'ють прямо в лоб недосконалостями цього світу. У них потрібно занурюватися якомога глибше і шар за шаром знаходити більше прихованого змісту. Звивисті сюжети обов'язково приведуть тебе, глядачу, до головного героя картин - до самого себе.