​Фреска

Фреска (від італ. Fresco - свіжий) - вид монументального живопису, що передбачає нанесення малюнку на вологу або суху штукатурку (левкас). Залежно від цього фрески ділять на Буон-фрески й а-секко. Це визначення також стосується безпосередньо роботи, виконаної таким чином. Сьогодні цим терміном називають будь-який живопис на стіні маслом, акрилом або темперою.

Фрески Акротирі, острів Санторин. Національний археоллогічний музей (Афіни)

Фреска завоювала популярність ще в ІІ тисячолітті до нашої ери. Метод розфарбовування сирих стін був відомий також за часів Русі. У багатьох християнських країнах він став улюбленим способом внутрішнього оздоблення храмів. У епоху Відродження ступенем вміння малювати на стінах вимірювали талант художника. З XVI століття майстри повністю перейшли на вологу фреску, у техніці якої працювали Мікеланджело (Michelangelo) і Рафаель (Raffaello).

Цікавою особливістю фрески є те, що її колірна насиченість зростає при віддаленні глядача від розписаної поверхні. Виправити малюнок після висихання практично неможливо, тому невдалі елементи доводиться збивати й виконувати заново. Сьогодні фрески є елітним елементом оформлення інтер'єрів приміщень. Вони виконуються на полотні, покритому шаром штукатурки.

Римська фреска, 40-30 роки до н. е.

Найвідоміші фрески

Без сумніву, найбільш знамениті фрески добре відомі навіть дуже далеким від мистецтва жителям нашої планети. Монументальні твори вражають своєю красою й величчю. Серед них особливо виділяються:

«Таємна вечеря» (1497) - творіння Леонардо да Вінчі на сюжет останньої трапези Христа зі своїми учнями. На жаль, до кінця ХХ століття картина була сильно пошкоджена. Для порятунку шедевра була проведена масштабна реставраційна кампанія. Сьогодні доступ для його огляду сильно обмежений.

«Станці Рафаеля» (1511) - чудовий комплекс картин, що займає три окремих приміщення в Папському палаці Ватикану. Включає твори на релігійну, міфологічну й історичну тематику.

«Розпис Сікстинської капели» (1481-1541) - плід колективної праці найвидатніших італійських художників епохи Ренесансу, у тому числі Сандро Боттічеллі й Мікеланджело Буонарроті. У цьому розкішно оформленому приміщенні протягом багатьох століть кардинали вибирають понтифіка.

«Епоха рептилій» (1947) - одна з небагатьох робіт ХХ століття, що заслуговують на увагу. Картина американського художника Рудольфа Заллінждера має величезні розміри - 33,5х4,9 метри й займає цілу стіну Музею природничої історії Єльського університету. Сюжет твору охоплює величезний часовий проміжок у 350 мільйонів років.