Літературний конкурс Книжкова Пара Плюс
Якщо вам сподобався цей твір, ставте лайк та робіть репости у соцмережах. Допоможіть автору посісти призове місце у конкурсі Книжкова пара Плюс.
У тексті збережена авторська граматика та орфографія (ред.)
Рімма Овчаренко,
Новопсковська центральна публічна бібліотека (смт Новопсков Луганської області)
— А де ти насправді хотіла б працювати, якби можна було відкинути всі умовності?, — спитала мене фахівчиня місцевого центру зайнятості.
— В бібліотеці. Це було б ідеально!, — замріялась я, — Але в мене інженерна освіта, немає ніякого досвіду роботи в цій галузі, та і вакантних посад там немає. Тож це просто безумна мрія, а якщо з'явиться реальна вакансія, зв'яжіться зі мною, будь ласка!
— Обов'язково! А в бібліотеку сходи. Якщо справді хочеш там працювати, то віднести туди своє резюме й не ускладнюй нічого своїми «але».
Дивачка, — подумала я. — З такою впевненістю говорить про такі абсурдні ідеї, як про щось буденне. Що значить «Хочеш, так іди»? Не все так просто, жіночко!
Вдома, розсилаючи своє резюме на електронну пошту всіх можливих закладів, де як я вважала, могли б зацікавитися моїми навичками, згадавши слова дивакуватої працівниці центру зайнятості, я все ж таки відправила резюме й директорці бібліотеки.
...Сонце пробивається крізь туманне осіннє небо. В цей теплий, помаранчевий ранок я відчуваю свої найдивніші переживання. Невже це справді я підіймаюся сходами до дверей бібліотеки, дістаю з сумки ключі й відчиняю двері? Це я йду довгим пустим коридором до читального залу, й вмикаю по черзі всі комп'ютери в інтернет-центрі? Невже це я ставлю сумку на стіл залу абонемента, й мене ніхто не сварить і це законно?
Мій перший ранок роботи в бібліотеці пройшов у повній ейфорії від того, що відбувається. Здавалося, що мені десять років і я, мала дитина, ходжу між стелажами повними книжок, які можуть дати відповідь на будь-яке питання у світі. Мені ж десять, я ще не знаю про гугл. Коли адреналін починає вщухати, я заходжу до книгосховища, і він знову зашкалює, пульсує й б'є в голову. Запах старих книжок висить у повітрі, а з вікон жовтневе сонце заливає сотні книжок! Я бродила наче блаженна, торкаючись їх корінців і шепотіла сама до себе, що я в Раю для книголюбів.
Я часто з вдячністю згадую ту мудру жінку з центру зайнятості. Тепер вона вже не здається мені дивною.
Її впевненість і простота навчили мене розуміння важливості, що ти насправді хочеш, і сміливості зробити крок назустріч цьому бажанню.
«Не ускладнюй нічого своїми «але»!», — тепер кажу я іншим...
