Літературний конкурс Книжкова Пара Плюс
Якщо вам сподобався цей твір, ставте лайк та робіть репости у соцмережах. Допоможіть автору посісти призове місце у конкурсі Книжкова пара Плюс.
У тексті збережена авторська граматика та орфографія (ред.)
Сидоренко Олена,
Бібліотека Комунального закладу "Панютинський ліцей" Лозівської міської ради Харківської області, смт. Панютине, Лозівський район, Харківська область
Давно хотіла тобі написати, але постійно щось заважало: відсутність коштів, брак часу, відсутність потрібних кадрів, якісь першочергові проблеми, які край важливо вирішити саме зараз. А ти все чекала на мене. Зустрічала нас, малечу, на порозі школи, лагідно брала їх за руку і вела у чарівний світ знань. Ти знайомила їх зі світом пригод та фантастики. Ти розповідала чарівні казки й лікувала душевні рани, слухала перші зізнання у коханні та мудро наставляла, як вчинити у тій чи іншій ситуації. Ти завжди була поряд. І коли ми подорослішали, залишили стіни школи, ти чекала на нові зустрічі з нами (вже дорослими), нашими дітьми, онуками. А ми... А нас захопив вітер змін (реформи в країні, власне життя, дім, діти, робота) Інтернет, комп'ютер.
А сьогодні, у першу зимову ніч мені приснилася Ти. Я знову бродила по коридорах рідної школи, завітала до знайомих вчителів. Але тебе не зустріла. Ти вже пішла. Так і не дочекавшись мене. Сказали, що ти довгий час ти жила сама, без допомоги. Тільки вдячні читачі, які приходили до тебе скрашували твоє життя. Але невиліковна хвороба (а люди кажуть, що це людська байдужість) забрала Тебе. Кажуть, що останнім часом у тебе не було навіть коштів на існування. І ти просила допомоги на вулиці. А повз проходили люди. У всіх були свої проблеми. Вони всі просили тебе почекати та не заважати їм займатися власними справами. Вони прокладали дороги, налагоджували зв'язки з іншими країнами, проводили дуже важливі дискусії.А потім Тебе не стало...
Я задаю людям питання: «Бібліотека – ж територія читання. Як же ви змогли її відпустити? Тим паче шкільну бібліотеку!
Ви вважали, що в ній немає нічого крім підручників? Даруйте. Бібліотека самостійно шукала спонсорів й небайдужих людей, які дарували їй нові сучасні книжки. Їй допомагала адміністрація шкіл, вчителі, діти, батьки, громада.
Ви вважали, що вона не сучасна і вам соромно знаходитися поряд з такою родичкою? Шановні! Бібліотеки активно впроваджували новітні освітні, комп'ютерні технології. В роботі з читачами використовували Інтернет-сервіси. Розпочалася робота по перетворенню її на ШБІЦ (шкільний бібліотечно-інформаційний центр). Директора шкіл, вчителі прислухалися до її порад, які вона могла надсилати й електронною поштою. Вона навчилася робити мультимедійні ігри й популяризувати книги через соціальні мережі, блоги, сайти. Досі згадують Новорічні та різдвяні свята проведені в її стінах. А які цікаві інтелектуальні бої проводила? Ні... Не колись давно. А ще до недавнього часу.
Ви вважали, що вона нікому вже була не потрібна! О так, навіщо нам потрібні батьки?! Давайте їх викинемо! (Ось тільки не думаємо, чи не викине нас колись майбутнє точно так, як ми її). Якщо вона зовсім була не потрібна, то чому ж постійно було чути дитячій гомін в її стінах? Можливо тому що вона була потрібна і до неї йшли?!
Ви вважали, що в шкільній бібліотеці працюють не професіонали. І взагалі, що таке шкільна бібліотека? Сидить бібліотекар цілий день й книжки читає. Старі книжки. Ви, мабуть, не в курсі, що шкільний бібліотекар (як і звичайний бібліотекар) отримує вищу професійну (базову чи повну) освіту. І працюють в ній ті хто, любить не тільки книги читати. Але готов працювати для неї просто так. Просто тому що люблять цю роботу. Люблять цю територію читання. Не заради коштів (Зарплати бібліотекарів невеликі), не заради книг (В багатьох шкільних бібліотеках фонд дійсно потребує осучасненню.) А заради своїх читачів.
... Я прокинулася. Гулко калатало серце. Я не хочу Тебе втрати. Це тільки сон. Знаю, що ти ще не відкрилася. Ще рано... Поки пишу тобі листа, щоб послати його електронною поштою. Його дублікат надсилаю тобі на сайт й в групу (раптом ти працюєш віртуально). Після восьмої години подзвоню...
Але в будь-якому випадку дочекайся мене... Добре?..
PS. Вище ніс!!! Не забувай, що ти територія читання!!!
З повагою,
Твій Читач.
