Літературний конкурс Книжкова Пара Плюс
Якщо вам сподобався цей твір, ставте лайк та робіть репости у соцмережах. Допоможіть автору посісти призове місце у конкурсі Книжкова пара Плюс.
У тексті збережена авторська граматика та орфографія (ред.)
Надія Бурковська, бібліотека Каховського навчально-виховного комплексу «Гімназія – спеціалізована школа І ступеня з поглибленим вивченням іноземних мов» (Каховської гімназії)
- Куди преш, сліпа курко! Чи ти не бачиш, що тут люди працюють? Сказитися можна з цими бабами! Тьху на тебе, а на вигляд же - ніби культурна жінка.
- Вибачте, - прожебоніла Тетяна Дмитрівна, по стіночці пробираючись до читальної зали й ковтаючи непрохані сльози, тобто звично реагуючи на хамство. У бібліотеці міняли підлогу і, замріяна як завжди, вона перечепилася через речі робітників. Під ногами щось чвакнуло, хруснуло, і вціліле яйце бадьоро покотилося по коридору… Схоже, вона знищила обід майстрів.
Бібліотечний зал радував прохолодою й тишею, Тетяна притулилася палаючим чолом до стелажа й заплющила очі. «Сил моїх більше немає! Як змиритися з недосконалістю цього світу? Можна ж було просто сказати: пані, чого ж ви така необережна, а я б вибачилася й запропонувала їм пиріжки з кафе навпроти. O tempora, o mores! Хто жив і мислив, той не може в душі не зневажати людей», - цитата з обожнюваного Пушкіна висушила сльози прекрасної бібліотекарки.
Із самого дитинства вона почувалася чужою й розгубленою, а коли навчилася читати, то швидко зрозуміла, у чому справа: вона просто помилилася епохою. XX і вже тим більше XXI століття не підходило для зніженої душі повної тезки одного з найромантичніших жіночих образів світової літератури – Тетяни Дмитрівни Ларіної.
Особисте життя теж не складалася. Таня мріяла про прекраснодушного містера Дарсі, дотепного Онєгіна або, у найгіршому разі, про загадкового Гамлета. А траплялися їй частіше Гобсеки (для яких похід в піцерію коло дому був подією світового масштабу), сотники Забрьохи (неосвічені ледарі й пияки) і Доріани Греї (самозакохані й розбещені).
Відмінно засвоєне правило - «Звичка - неба дар ясний: заміна щастю нам у ній» - не дало їй зробити помилку й загрузнути в невідповідних стосунках. Адже вона була гідна більшого, кращого…
«Як складно жити не у свій час», - знизала плечима Тетяна й зайнялася каталогами.
«Знову вона засумувала, зовсім схудла», - жалісливо зітхнула «Антологія світової поезії».
«І очі постійно на мокрому місці, розводить вогкість у бібліотеці, дивіться-но», - буркнув томик із віршами Шекспіра.
«Але якщо ми їй допоможемо, то чи прийде їй на заміну така ж дбайлива книголюбка?» - вже вкотре засумнівався перший том «Повного зібрання творів» О.С. Пушкіна.
«Не личить і не по літах вам такі сумніви, колего, - відгукнулася «Біографія видатних письменників», - багато днів уже обговорювали, а віз і нині там. Зосередьмося! І наступного разу, коли Тетянка почне цитувати Пушкіна, або ще когось, ми зачепимося за цитату й відчинимо портал у той час. Нехай дівчинка нарешті стане щасливою».
Ледь чутний шелест сторінок пролунав у відповідь. День у бібліотеці тягнувся повільно, як нагріта сонцем смола, що сповзає по деревині стовбура й завмирає на півшляху.
«Я б навіки пішов за тобою, хоч в свої, хоч в чужі далі…», - прошепотіла Тетяна Сергіївна, пестячи тонкими пальцями корінець «Євгенія Онєгіна». З-під руки сяйнуло яскраве світло, потім промені заструменіли з інших книжок, і наступної миті порив холодного вітру вдарив у обличчя бібліотекарки, майже збиваючи її з ніг.
- Куди преш, сліпа курко? Чи ти не бачиш, що тут люди відпочивають культурно? Сказитися можна з цими бабами! - гаркнув неголений матрос і штовхнув Таню, роздратовано харкнувши їй на самісінький чобіт.
Люди юрмилися навколо невеликої трибуни, з якої кучерявий блондин гучним голосом читав вірші. На стіні позад нього червоніли прапори, а напис повідомляв: «Товариші, сьогодні для вас виступає найкращий селянський поет Сергій Єсенін. Пролетарі всіх країн, єднайтеся! »
«Я ж мріяла про Олександра Сергійовича, а не про Сергія Олександровича. За що?..» - в розпачі вигукнула Тетяна Сергіївна. У відповідь полетіло шикання і яблучний недогризок вліпився в плече шанувальниці галантного століття. Народ культурно відпочивав…
