Англійська мова – у списку найбільш «незвичайних» мов світу
Автор: Адам Шембрі, професор кафедри англійської мови та лінгвістики Бірмінгемського університету.
Перекладачка: Ангеліна Юрків, студентка Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.
Стаття вперше була опублікована англійською мовою під назвою «Linguists found the ‘weirdest languages’ – and English is one of them» в журналі The Conversation 12 квітня 2019 р.
Англійська мова – «незвичайна»? Чимало з нас схиляється до такої думки, як тільки доводиться пояснювати складні орфографічні правила або ж тлумачити початківцю, яким чином «коти та собаки» в англійській ідіомі «it’s raining cats and dogs» передають значення «дощу як з відра». Одне ми знаємо точно: викладати чи то вивчати мову – це завжди нелегке випробування.
Але що взагалі мають на увазі під «незвичайністю»? Ми як лінгвісти намагаємось проводити максимально об’єктивні дослідження мов світу. Ми вважаємо себе мовними науковцями, що висувають гіпотези про те, яким чином людство використовує мову, і потім доводять чи спростовують їх на основі лінгвістичних даних. На відміну від так званої «мовної поліції», ми дотримуємось переконань про необхідність за можливості уникати оціночних суджень щодо мови.
Деякі комп’ютерні лінгвісти використали матеріали з бази даних Всесвітнього атласу мовних структур (WALS), щоб з’ясувати (добре розуміючи суперечливість такого дослідження), які мови можна вважати найбільш «незвичайними». Це не було просто оціночне судження: вони ретельно дослідили й порівняли інформацію на сайті WALS для 239 мов з різних частин світу.
Їхньою метою було довідатись, які мови мають найбільшу кількість рис, що відрізняють їх від інших мов. В результаті дослідження англійська мова посіла 33-тє місце серед 239-и мов. Тож, очевидно, вона містить більше унікальних ознак, аніж 80% інших мов зі списку.
Однак критики заявляють, що дослідження не можна вважати об’єктивним, оскільки воно розглядає лише деякі окремі особливості численних мов світу. І справді, певні аспекти англійської мови аж ніяк не унікальні, як-от, наприклад, порядок слів у реченні за схемою «суб'єкт-дієслово-об’єкт». Проте давайте краще розглянемо ті риси, які дійсно вирізняють англійську мову серед інших.
Дивні звуки в англійській мові
Можливо, англійська мова звучить досить дивно для багатьох носіїв інших мов. Згідно з WALS, середня кількість окремих мовленнєвих одиниць у мовах світу налічує близько 25-30 звуків – вони відомі як «фонеми». Піраха, мова корінного населення на території Амазонки в Бразилії, містить дивовижно малий перелік фонем. У ній всього вісім приголосних і лише три голосні: /і/, /а/ та /о/. На відміну від неї, таа (також відома як к’хонг) – мова жителів південної Африки – включає більш ніж 100 фонем, серед яких велика кількість клацаючих приголосних.
Мови жестів, такі як британська чи американська жестові мови, взагалі не використовують звуки. Жести натомість складаються з комбінацій руху пальців і рук та їх положення на тілі чи біля нього.
Англійська мова налічує більше фонем, ніж велика кількість інших мов, – а це близько 44, залежно яким її різновидом ви розмовляєте.
При цьому близько 11 фонем із цього списку – голосні звуки. Згідно з даними WALS, більшість уживаних сьогодні мов мають лише від п’яти до шести голосних. Це частково пояснює, чому англійська мова вельми складна, – врешті-решт вона успадкувала п’ять букв на позначення голосних звуків з латинського алфавіту, які в результаті передають вдвічі більше звуків в англійській.
Крім того, англійська мова також включає порівняно рідкісні приголосні. До прикладу, два варіанти вимови буквосполучення «th», що представлені у словах «bath» і «bathe» відповідно, наявні менш ніж у 10% мов, досліджених у WALS. Насправді це ледь не останні два звуки, які опановують діти, а в деяких різновидах англійської вони не використовуються навіть серед дорослих.
Всім питанням питання
Англійська граматика часом також незвичайна. Щоб відрізнити запитання від ствердного речення, вона вдається до змінного порядку слів. У ствердному реченні підмет передує дієслову. Візьмемо, наприклад, фразу «life is a box of chocolates» («життя – це коробка шоколадних цукерок»). У ній ми бачимо такий порядок слів: підмет «life», за яким слідує дієслово «is». У запитанні «is life a box of chocolates?» ці елементи міняються місцями.
Дослідження WALS, яке охоплювало 955 мов, показує, що менш ніж 2% із перелічених мов використовували зміну структури речення, на зразок англійської, щоб утворити питання.
В японській мові, приміром, для побудови питання потрібно додати частку «ka» до речення. Другий за поширеністю спосіб, за даними WALS, – це зміна інтонації. В такому випадку низхідна інтонація позначає стверджувальне речення, висхідна – питальне. Зате чалкатонго-мікстек, якою розмовляють корінні жителі в Мексиці, – справді нетипова мова, оскільки вона не використовує жодні граматичні стратегії, щоб відрізнити питання від ствердного речення.
Отже, як бачимо, не можна остаточно вважати, що англійська мова унікальна або, навпаки, звичайнісінька, позаяк ми не маємо усіх даних, які дозволять висунути таке твердження. Оскільки лише невелика кількість з семи тисяч нині існуючих мов входять до WALS, ми можемо спиратися на ці результати лише для порівняння англійської з тією обмеженою кількістю мов, охоплених у дослідженні. Зрештою науці необхідно задокументувати значно більше мов, щоб глибше зрозуміти мовне різноманіття світу.
