Хвала життю

Хвала життю

Олекса Ющенко

Юнаку було вісімнадцять літ, коли грізно вдарила гроза важкої війни. З шкільної парти, з світлого класу пішов він прямо на фронт. Перші вірші про війну рядового солдата Ярослава Шпорти народилися не в затишку кімнати, а в шаленому гулі громів битви. А читав він свої вірші не в світлих аудиторіях літературних студій, а у вогких, сірих солдатських землянках, даруючи частки свого серця своїм друзям. Землянка ставала світлішою, привітнішою. Молодий поет Кастусь Кіреєнко, родом з Білорусії, говорив: «Спасибі, сябро! Спасибі, брате!».

Він читав своїм товаришам по зброї, звіряючи свої думки і почуття. Не було в тих землянках спеціальних знавців поезії, а були прообрази героїв віршів, були живі свідки подій, про які творилися ці вірші, були товариші з чуйними серцями, обпаленими полум’ям війни. Танкісти, піхотинці, артилеристи. Поет писав і про героїчні будні своїх друзів-однополчан і про друзів, яких він особисто не знав, а чув про них. Вони йому здавались такими близькими і рідними, що не писати про них він не зміг би Так про це розповідав сам Яросла; Шпорта.

«Слухай, друже! — говорили одні. — Ти про танкіста добре написав. Так воно було. Правда, він помер, а ти ніби переміг смерть, видужав. А от про піхоту що ж ти мовчиш?

Тоді я писав і про піхоту. Але так не хотілось писати про смерть героя! Через те я брав форму балади. «Я ще живий я ще живий!» — говорить у мене загиблий танкіст».

В час, коли палали земля і небо, коли жорстоко дихав вогневій смерті, не замовкав голос поета. Він співав хвалу життю, хвалу майбутній перемозі і її солдатам.

В солдатських баладах Я. Шпорти, надрукованих в першій книзі «Світлий день», ще яскраво помітні були впливи старших поетів, особливо А. Малишка. Композиція, інтонація, поетичні «ходи», навіть словник цих поетів ще у великій мірі давалися взнаки. Автор проходив «поетичну школу». Але навіть у цих віршах яскраво виступало знання життя в суворих умовах війни. Розкривалася своєрідна глибока його душа, душа солдата-рятівника народів.

Перші вірші Я. Шпорти, які привернули увагу читача, були надруковані в журналах «Українська література» та «Україна».

У 1942 р. на сторінках журналу «Українська література» зустрічалися своїми віршами молоді поети; одні з них уже друкувалися до війни, а деякі вперше в час війни. Таке було перше знайомство М. Стельмаха, В. Швеця, Я. Шпорти, В. Лісняка і багатьох інших поетів. Принагідно хочеться сказати про те уважне, справді чуйне ставлення старших поетів та прозаїків до тих, що тільки починали пробувати свій голос. Особливо велику увагу приділяли молоді М. Рильський, П. Тичина, І. Кочерга, Ю. Яновський. Твори молодих, завдяки згаданим письменникам, з’являлись в журналах та в альманахах — «Україна в огні», «Україна визволяється» тощо.

Молоде покоління літератури, до якого належить Я. Шпорта, саме й почало своє літературне життя з цих друкованих органів.

Від збірки до збірки Я. Шпорта справді мужнів, ставав оригінальнішим, відходив від наслідування (наприклад в жанрі балади). Він працював багато і наполегливо, тому й не дивно, що після першої книги «Світлий день», яка вийшла в 1948 p., одна за другою з’явились «Твої літа», «Іранський зошит», «Мужність», «Запоріжці», «Ти в серці моєму» і, нарешті, «Дубове листя», сигнальний примірник якої ще тримав в руках автор...

Безсмертя народу, перемога правди над злом, хвала життю — такий лейтмотив

цієї збірки.

О ні, не для того зросли ми житами у полі,
Щоб знову фашисти грозили життю їх і волі.
Мужнійте, синочки!

Мов акорд звучать кінцеві два рядки чудового вірша «Слово колишніх солдатів»:

А ми вам шумітимем вічно густими житами,
Над щастям великим зведемось міцними дубами.

Образ дуба — моці й сили — зустрічається не в одному вірші книги «Дубове листя».

У вірші, яким відкривається книга, по іншому трансформується образ моці дуба. Авторові згадуються петлиці, в яких ворог носив золочені з дуба листки. Він не може забути воєнної грози, що багатьох спалила братів і сестер.

Автор іде осіннім лісом, пригадуючи, як листям дубовим встеляли свої постелі солдати. А зараз десь в Казахстані починають шуміти маленькі дубки в лісосмугах на щастя народу, на радість поету.

Поет бере дубовий листок на пам’ять в книгу. Ідуть діти до школи, ступаючи по дубовому листу, як по добротному килиму. Цей зворушливий вірш закінчується глибоко переконливими словами:

Та ми не дозволим ніколи,
Щоб знову гриміла війна,
Щоб знову чужі генерали
Це листя в петлиці вплітали.

Перечитуючи книгу Я. Шпорти, відіразу помітиш широке коло інтересів поета тематичну різноманітність. Поезії переносять нас в далекий Туркменістан («Марево»), де вперше туркмен, не обманутий маревом, «в тверді долоні з каналу зачерпнув собі води». Поет веде нас в гості до киргизів, які розповіли легенду про озеро Іссик-Куль, що означає «Тепле озеро», озеро, що не замерзає. Цікаве, органічне узагальнення випливає з цього вірша:

Хотів би я також серце полум’яне мати,
Щоб зігрівать своїм гарячим словом
На протязі віків серця остиглі,
Як люди ті, що озеро зігріли
Гарячими своїми почуттями,
І підіймать, і кликать добрих друзів
Любити труд, синів ростить і жити.

Поряд з віршами «Ранок у Седневі», «Понад лугом», «За Десною за ясною», «За тихою калиною», «Пливе туман просторами», «Землі моєї зеленаві хвилі», а також карпатськими баладами, що позначені умінням автора намалювати український пейзаж, читаємо вірші, які передають колорит природи Киргизстану чи Туркменістану. Особливої похвали заслуговує бажання автора розповісти своїми словами про видатного класика туркменської літератури Кеміне («Кеміне сміється») та про туркменського поета і мислителя Махтум-Кулі («Поема про Махтум-Кулі»). З цих творів видно, що Я. Шпорта сумлінно вивчав побут, звичаї туркменського народу, а також життя і творчість Махтум-Кулі, народні легенди про Кеміне, недруковані твори якого народ запам’ятав.

Легенду про життя Кеміне, бідного скарбами, але багатого своїм ясним розумом, з його нищівною сатирою на баїв-багатіїв, Я. Шпорта відтворює в чотирьох сюжетних віршах. І хоч Я. Шпорта говорить про себе: «не об’їхав я ще всього світу» і «ще не бачив гір стрімких Алтаю, світ лежить, як перша дивина» — але, так би мовити, «поетична географія» його широка, він вільно переносить нашу уяву далеко за межі України. Ми з його віршами подорожували до Ірану, а цикл віршів «Олеся» провів нас з рідного подвір’я української дівчини Олесі в чужину, де «фашистський страшний базар», і пильно ми стежили за життєвим шляхом тієї дівчини — от вона в полоні, от вона тікає з полону з-під Берліна, і автор використовує форму чудового народного звертання — просить дикий колючий терен, щоб він розступився і дав дорогу Олесі до батьківської хати. Я. Шпорта думає про щастя Китаю («Пісня з берегів Дніпра»), про щастя матерів Кореї та В’єтнаму («Друга балада про Олесю»). Він веде гнівну «Розмову з Редьярдом Кіплінгом», таврує колонізаторів усяких мастей («Багдадський злодюга»), гострим сатиричним словом викриває продажних слуг ісламу. Я. Шпорта успішно перекладав сербський епос. Як бачимо — не вузька географія поета і не одноманітні фарби на його палітрі. Він і лірик-пейзажист, він і сатирик. Влучно знаходив він потрібне слово і потрібну деталь. Поет добре розуміє особливості балади і саме карпатські балади з книги «Дубове листя» свідчать про те, що він знайшов ключ до цього цікавого жанру. Балади захоплюють читача своєю дією, динамікою, життєствердністю.

Книга характеризується також різноманітністю ритміки і строфіки. А ще хочеться відзначити і ту пісенність вірша, яка особливо виразна в збірці. Такий вірш, як «Пливе туман просторами» (наведемо одну строфу) :

Пливе туман просторами
Поміж лугами й горами,
Пливе в полях, де гаєві,
Зеленому розмаєві
Шуміть, шуміть...

або вірші «За тихою калиною», «Чого мені ще треба», «За Десною за ясною», легко покласти композиторові на музику. Ці вірші, світлі, прозорі, легкі за ритмом, складуть цікавий цикл пісень.

Я. Шпорта у вірші «Звернення до моря» сказав:

А якщо обох їх порівняти —
— Море й душу — з гордістю скажу.
Що буває море мілкуватим,
А душі не виявиш межу.

Широка душа поета, широке коло його інтересів і прагнень. Цю багатогранність творчості Я. Шпорти може детально проаналізувати пильний дослідник. Хочеться вірити, що наші літературознавці, критики свою увагу звернуть і на творчість талановитого поета Я. Шпорти, адже великій армії науковців не можна віддавати всю свою увагу двом-трьом нашим старшим поетам, пишучи про них численні статті розвідки, книги, захищаючи наукові дисертації і обминаючи інших учасників великого літературного процесу, в якому активну участь брав Я. Шпорта.

Л-ра: Вітчизна. – 1957. – № 5. – С. 202-204.

Біографія

Твори

Критика


Читайте также