«Чи можливий у Росії державний переворот? Шанси на це є завжди»

Чи можливий у Росії державний переворот? Шанси на це є завжди. Останні новини в Украні. Війна в Україні 2022

Найбільший дослідник сталінізму Стівен Коткін дав велике інтерв'ю The New Yorker про путінський режим. Ось його переказ

Дослідник Стівен Коткін в інтерв'ю виданню The New Yorker 11 березня розповів, як у контексті світової історії виглядає війна в Україні. Стівен Коткін – американський історик-русист, один із головних академічних інтересів якого – сталінізм. Він автор тритомної біографії Сталіна (поки видано лише два томи), а також книг «Armageddon Averted: the Soviet Collapse, 1970-2000» та «Uncivil Society: 1989 and the Implosion of Communist Establishment». Нижче наведено коротко його інтерв'ю — про те, чи допоможуть санкції зупинити війну, на чому ґрунтується путінський режим і від кого залежатиме відновлення миру.

Я не став би зараховувати себе до представників школи політичного реалізму, зокрема Джорджа Кеннана та Джона Міршаймера, і стверджувати, що напад Росії на Україну був непередбачуваним або що його спровокували дії НАТО. Ні, Росія була войовничою автократією задовго до того, як НАТО з'явилося, і все, що відбувається цілком у ключі до її звичайної політики.

Росія — країна з напрочуд багатою культурою, але водночас із сильним комплексом власної винятковості. При цьому її амбіції майже завжди не співпадали з реальними можливостями.

Путінська деспотія методично знищувала механізми стримування зворотного зв'язку. Чи вірить сам путін у пропаганду? Можливо. Принаймні він точно вірить у те, що українці — не справжня нація, а їхня росіяни. І те, що збройні сили росії настільки хороші, що здатні за кілька днів здійснити силовий державний поворот.

До речі, про державні перевороти. Давайте звернемося до двох історичних прикладів. Празька весна, 1968 рік. У Прагу входять радянські танки та зупиняють там будівництво «соціалізму з людським обличчям». Першого секретаря ЦК Комуністичної партії Чехословаччини Александера Дубчека скидають, і виявляється, що на його місце просто нема кого поставити. Жодного підконтрольного уряду на заміну не було.

Ще один приклад — маріонетковий уряд Бабрака Кармаля, який Радянський Союз встановив у Афганістані. Щоб підтримувати цей режим, у країну було введено війська. І це досить швидко переросло у повномасштабний військовий конфлікт, у якому, як ми знаємо, СРСР ув'язнув на десять років.

Україна могла б бути успішною версією Афганістану, але цього не сталося. Виявилося, що Володимир Зеленський зовсім не блазень із телевізора, а відважний лідер нації. Але найбільшим сюрпризом для путіна стало те, що «декадентський» Захід дав йому таку консолідовану відсіч. Коли я говорю «Захід», я не маю на увазі географію, я маю на увазі насамперед цінності.

Росія — поліцейська держава, але економікою там управляють геніальні люди, які забезпечили країні макроекономічну стабільність. Олігархи ніколи не були в росії реальною владою: вони були повністю підконтрольні путіну, він завжди ставився до них як до дійної корови.

У росії ніколи не було суспільного договору "економічне зростання в обмін на свободу". Ресурсно багатим автократіям не потрібен такий договір: вони й так виживуть без ваших податків. Вони вам нічого не винні, навіть економічне зростання. І ви не можете нічого вимагати.

На чому тоді тримається путінський режим? На майстерному сторітеллінгу. На розповідях про російську велич і світові змови, яким росія успішно протистоїть. Знаєте, цензура проявляється у приховуванні небажаної інформації, а й у агресивному просуванні потрібної [режиму інформації].

Ми не знаємо, чи спрацюють санкції. На жаль, неможливо відключити окремо рахунки путіна, їх просто немає. Його гаманець – це вся росія. Найболючіші санкції мають стосуватися відключення росії від західних технологій: росія у результаті має перетворитися на технологічну пустелю.

Не можна сказати, що російська армія загрузла в Україні: але незабаром їй потрібний буде перепочинок, який вона, швидше за все, не може собі дозволити. Далі постає інша проблема — як забезпечити окупаційний режим в Україні. На це росія, по-перше, не матиме сил, а по-друге, в Україні поки що немає жодної людини, готової виступити як колабораціоніст з росією. Їм доведеться тяжко.

Чи можливий у росії державний переворот? Шанси на це є завжди. Але треба розуміти, що путін навмисно оточив себе не найблискучішими людьми, так само, до речі, робив і Сталін. А ще він грає в стару політичну гру — прикидається божевільним, це дуже зручний інструмент шантажу. Чи він готовий скинути на Європу ядерну бомбу? Ми вже не можемо бути такими впевненими [що він цього не зробить].

Якщо згадувати метафору Сунь Цзи, супротивнику треба залишати «золотий міст», тобто шляхи відходу. І в ролі такого мосту тут швидше за все виступатиме дипломатія, тут головними акторами стануть Фінляндія, Ізраїль, із президентами яких у путіна налагоджені контакти. З меншою часткою ймовірності до цього процесу може підключитися Китай, який зараз уважно спостерігає та отримує досвід з того, що відбувається.

США та інші країни Заходу не залишаються осторонь: вони допомагають Україні зброєю, а також серйозно підтримують кібервійну, — це ще один фронт. Американська розвідка працює все краще — на відміну від росії, ми вчимося на своїх помилках. Основні зусилля США та союзників зосереджені на деескалації, і риторика щодо путіна тут гранично максималістська. На жаль, він різко підвищує ставки, відчуваючи, що з кожним кроком Заходу йому залишається все менше втрачати.


Читайте также