Що таке катастрофічне мислення?

У Братів Грімм є казка «Розумна Ельза».
⠀
Батьки послали дочку в погріб, аби та принесла пива. Під час наливання пива Ельза почала плакати. Побачила на стіні кайло, яке забули мулярі, і уявила, як її з Гансом дитину пошлють до погреба по пиво і кайло впаде та заб'є її на смерть.
⠀
Батьки за нею спочатку послали робітницю, потім робітника, а вже тоді самі спустилися до погреба. Коли приходили й довідувалися про причину її плачу, дивувалися мудрості Ельзи та починали плакати разом із нею.
⠀
Це приклад когнітивної пастки, яка зветься «Катастрофічним мисленням». Факт: 70% думок людини – негативні (дані psychologytoday за 2013 рік). Наука пов’язує це з рівнем небезпеки, в якому жила людина протягом своєї історії. Небезпек було вкрай багато, щоб вижити, важливо було передбачити всі можливі катастрофи, що чигають навколо.
⠀
Тож виходить: плата за розвиток – це тривога.

Пасткою це зветься тому, що людина, не помічаючи свого стану, власними зусиллями спотворює світ навколо, докручуючи проблеми до максимуму. В умовах війни, коли світ справді стає катастрофою, такий спосіб мислення може довести людину до ручки.

Ще один аргумент – це те, що мозку подобається, коли найгірше «не стається». Накручуєш себе до максимуму, очікуючи на катастрофу, а потім, коли вона не стається, переживаєш полегшення. Тож система винагород не проти повторити такий трюк.

1. Діставати себе з уявного підвалу можна перш за все розумінням того, що такий спосіб мислення існує. Тобто: «Схоже, я зараз все катастрофізую. Навіщо?».
2. Наступний крок, коли біда справді існує – це вміння перетворювати проблему на ресурс. Власне, так би я простими словами сформулював завдання терапії. Як у тому мемі «Як насправді виглядає зона росту». Не медитація під гарні заходи сонця, а депресія та життєва троща.

Тож можливо, те, що відбувається зараз – це місце, в якому ми можемо зрости чи не найбільше в своїй історії. Але за це доводиться платити дуже високу ціну.

Марк Лівін, співавтор подкасту про психологію та однойменної книги «Простими словами»