Є відчуття, що байопіки про поетів займають окрему нішу у жанрі. За допомогою зображення пишучої людини, що схилилася над столом, кінематографісти ніби намагаються зафіксувати сутність самої поезії. Рідко коли це виходить так само витончено, як рими та строфи, але ми постаралися зібрати фільми, де оспівування лірики виглядає по-справжньому красиво.
Яскрава зірка (2009) / Bright Star
Меланхолійна стрічка Джейн Кемпіон слідує за Джоном Кітсом (Бен Вішоу) та його коханою-музою Фанні Браун (Еббі Корніш). Зв'язок молодих людей почався в момент згасання поета — той зіткнувся із серйозною хворобою. Однак ні страх перед смертю, ні приречені стосунки не завадили цим двом насолоджуватися суспільством один одного та обговорювати природу поезії. Примітно, що більшість сцен знята на вулиці, де шелест трави та звуки рою комах допомагають написати природну мелодійність. Зрештою візуально досконала картина виглядає втіленням листа самого Кітса — невтомного романтика та пристрасного аматора пасторальної краси.
Неруда (2016) / Neruda
До інтимних портретів Джекі Кеннеді та принцеси Діани Пабло Ларраїн заглянув у долю харизматичного поета та провокаційного політичного діяча Пабло Неруди (Луїс Ньєкко). У цьому лише частково біографічному та частково фантастичному фільмі історія одного з головних комуністів епохи розгортається в антуражі кримінальної драми. На початку холодної війни в Чилі Неруда критикує владу та стає об'єктом переслідування. Їдка та іронічна стрічка з ненадійним оповідачем стирає межу між вигадкою та реальністю та створює тонке переплетення поезії та політики. Ларраїн якнайкраще вловлює дух свого співвітчизника, завдяки чому безліч голосів Неруди звучать на екрані в унісон.
Тиха пристрасть (2016) / A Quiet Passion
В елегантній драмі Теренса Девіса оживає одна з найунікальніших поетес свого часу (та й історії загалом) – Емілі Дікінсон. Роль відомої американки дісталася Синтії Ніксон, якій вдалося зобразити перехід від свавільної дівчини до тендітної затворниці. "Тиха пристрасть" наповнена почуттям самотності - це слово, яке в якомусь сенсі стало синонімом життя Емілі. Камера проходить за душними інтер'єрами, де поетеса провела так багато днів, тижнів та місяців. Тут на тлі тиші з-під пера героїні один за одним народжувалися вірші — своєрідний крик Дікінсон проти патріархальних забобонів та несправедливості її життя.
Благословення (2021) / Benediction
Ще одне дослідження поетичної постаті від Теренса Девіса. Цього разу режисер перегортає сторінки біографії Зігфріда Сассуна (Джек Лауден) – автора часів Першої світової війни. Не слідуючи чіткій хронології, режисер ілюструє калейдоскоп яскравих подій з життя англійського поета: усвідомлення жаху битв, зустріч з Вілфредом Овеном, зв'язок з актором Айвором Новелло, прийняття католицизму… Окремі епізоди складаються в єдиний пазл — портрет на модерністську поезію.
Сильвія (2003) / Sylvia
Хочеться відразу відзначити, що багато відданих шанувальників Сильвії Плат виявилися розчаровані фільмом Крістін Джеффс. Проте не згадати картину про найнещаснішу з нещасних поетес у відповідній добірці буде злочином. Сюжет зосереджується не так на засновниці «сповідальної поезії», як на її стосунках з поетом Тедом Хьюзом. З цієї причини фокусування на проблемному шлюбі двох літераторів заважає розглянути тривожний внутрішній світ молодої жінки, чиє життя та рядки захопили ноти депресії. Однак це зовсім не означає, що «Сильвію» треба скидати з рахунків. Тут як мінімум варто поглянути на бездоганну Гвінет Пелтроу, гра якої передає палітру почуттів легендарної поетеси — від мрійливих поривів до емоційної нестабільності.
Убий своїх коханих (2013) / Kill Your Darlings
Робота Джона Крокідаса переносить нас у світ барів 1940-х, де безрозсудні письменники Нью-Йорка наповнювали приміщення димом цигарок. Денієл Редкліфф в образі поета Аллена Гінзберга заводить дружбу з Люсьєном Карром (Дейн Де Гаан), і на екрані блискавично проносяться молоді роки майбутніх культових авторів. Суміш бунту, кохання і, звичайно, ліричних монологів розігрується в кожному епізоді, ніби режисер вирішив втілити одну з поем Аллена прямо в нас на очах. Незважаючи на те, що «Убий своїх коханих» — це своєрідна біографічна стрічка про Гінзберга, у центрі оповідання опиняються не стільки герой або його новий знайомий, скільки певний шматочок часу, що породив розбите покоління. Якщо й можна освідчитися у коханні руху битників, то, мабуть, тільки так.
Патерсон (2016) / Paterson
У фільмі Джима Джармуша (він же і автор сценарію) мова йде про водія рейсового автобуса - мрійливого поета. Він не користується мобільним телефоном і записує свої вірші в блокнот. Дівчина героя розмальовує все навколо, випікає кекси і вчиться грати на гітарі.
Герой підслуховує розмови своїх пасажирів, відвідує кіно зі своєю емоційною коханою, а вечори проводить у барі зі своїми знайомими. Уривки діалогів і випадкові персонажі переплітаються в поетичну і дещо абсурдну реальність, якою її бачить головний герой. Місто, в якому живе і працює Патерсон, також називається Патерсон. А ще у фільмі є пес, який за свою роль отримав нагороду на Канському кінофестивалі.
