Як мирно жити з родичами під час війни? Як зберегти стосунки?

«Ще трохи - і ми всі приб'ємо одне одного», «я ненавиджу війну, через неї ми зараз починаємо ненавидіти одне одного», «якщо я зараз не поїду, ми більше ніколи не будемо нормально спілкуватися»... Ці фрази все частіше лунають у кабінетах психологів. Адже через війну чимало українських сімей змушені жити кількома поколіннями разом — мати та батько, їх дорослі діти, онуки, а іноді навіть прабабусі та прадідусі. Не дивно, що кількість і складність внутрішньосімейних конфліктів швидко зростає.

Чому так складно жити разом

Бо кожен із членів сім'ї щось втратив через війну. Кожна втрата — це горе. Через етапи горя — злість, заперечення, депресію та інші стани — потрібно пройти. Це складні емоції як для тих, хто їх відчуває, так і для тих, хто знаходиться поруч. Крім того, ваші батьки або діти, з якими ви давно не жили разом, могли дуже змінитися. Також іншими стали побут, порядок дня та сам спосіб життя. Додайте до цього неможливість хоч ненадовго усамітнитися — у людини наростає почуття, що вона більше собі не належить.

Що з цим робити?

• Почати говорити. Це складно, якщо ви раніше не говорили членам родини про свої почуття та переживання. Але зараз потрібно дати вихід емоціям. Треба пояснювати, що подобається, а що ні, та шукати компроміси разом.
• Обговоріть всі родинні обов'язки та відповідальність. Розпишіть все по пунктах і розділіть між членами сім'ї. Під переліком можна навіть поставити підписи та повісити його на стіні.
• Дайте собі час "поза сім'єю". Наприклад, не обов'язково разом снідати, обідати та вечеряти. Якщо ви не їли всією родиною до війни, то і зараз це робити не треба.
• Згадайте та використовуйте ті варіанти спільного дозвілля, які подобаються вам усім (наприклад родинні прогулянки або перегляд фільмів).
• Не накопичуйте негатив. Краще виявляти емоції частіше, але у “лайтовій” формі, не чекаючи на вибух емоційної “бомби”.
• Обговорюйте плани на майбутнє. Мрійте, вірте, діліться думками з найближчими!

Психологиня Ольга Корбут