Що відбувається у темряві. Лікунова Софія

- А-а! Чудовисько! - у хаті пролунав дитячий крик.

 Знову почалось. Треба тікати, поки не ввімкнули світло. Добре, що хоч кватирка відчинена, бо через щілину проходити якось незручно.

 Як мене тільки не кличуть: "чудовисько", "нечиста сила", "опудало", "кракозябра"... Найобразніше це чути від "балакаючої мавпи"! Я чудовисько? Брехня! Хай на себе подивиться. Мій вигляд - маленька чорненька амебоподібна плямка (крім цього дуже симпатична), ні більше ні менше.

 Мабуть, час відрекомендуватися. Я представник виду Umbra est Ordinarius (тінь звичайна). Майже ніхто не знає про існування нашого угрупування (ще б пак, ми добре ховаємось).

 Моя робота дуже важлива, проте виснажлива. Зазвичай через кватирки, отвори, щілини та розколини я потрапляю до ваших помешкань. Далі мені необхідно викликати у людей страх. Ви створіння лякливі, тому це не складно, достатньо трохи скрипнути дверима, пошурхотіти у шафі чи під ліжком, деколи потрібно створити незвичні силуети, щоб досягти ідеального ефекту. Ви не думайте, що я бешкетник, який пустує задля розваги. Імовірно це дивно, проте іноді страх дуже корисний. Він допомагає уникнути депресії, стабілізувати психічний стан, усвідомити можливу небезпеку. Моє завдання – загартовувати вас до різних ситуацій, часом повідомляти про потенційну загрозу (так я неодноразово рятував ваші життя у темних провулках). У мене є межа, яку не можна перетинати, щоб уникнути поганих наслідків (бо страх не завжди безпечний). Але сьогодні на мене чекає догана від керівництва через те, що перетнув цю межу.

 Проте в чому моя провина? Кіт дитини (яку я мусив налякати) вирішив, що я іграшка. Ця звірюка ледь мене не з'їла. Тікаючи від цього нахаби, я стрибнув на ліжко та випадково грюкнувся на сплячу дитину, маля перелякалось і почало плакати. Тепер через цю зухвалу котячу морду моя довгоочікувана відпустка значно скоротиться. Наразі я блукаю вулицями, відстрочуючи майбутні нарікання свого управління.

 Шкода, що зрідка можу собі дозволити трохи відпочити на камінчику та подивитись на небо. Якою невідомою й загадковою не була б темрява, зорі завжди дарують спокій. Люблю спостерігати за цими вогниками, такими ж маленькими як я. Але побачити їх можна тільки вночі. Можливо тут прихована якась глибока суть?..