Біографія Орхана Памука
Орхан Ферит Памук – турецький письменник, володар найвищих світових премій, лауреат Нобелівської премії з літератури 2006 року – народився 7 червня 1952 року в Стамбулі в заможній сім'ї, яка прибула в Туреччину з Кавказу, а прізвище (турецькою «памук» — бавовна) отримала за незвично білу шкіру.
У заможній родині Памуків чоловіки належали до технічної інтелігенції: батько Орхана був першим виконавчим директором турецького відділення IBM, дід — інженером-залізничником.
Орхан з юних років цікавився західною літературою, мистецтвом, особливо живописом, і мріяв стати художником. Навчався в американському коледжі Robert College, що знаходився у Стамбулі. Після закінчення коледжу вступив до технічного університету Стамбула, вивчав архітектуру (батьки хотіли, щоб він став інженером-будівельником). Через три роки кинув університет, щоб стати професійним письменником.
У 1977 Памук закінчив факультет журналістики Стамбульського університету. У 1985–1988 жив у США, працював в Колумбійському університеті (Нью-Йорк), але потім повернувся до Туреччини. З 1982 по 2001 був одружений з Aylin Turegen, має доньку Rüya 1991 року народження (її ім'я в перекладі з турецької — Мрія). Дружина Памука (її батьки вихідці з Криму) захищала дисертацію в Колумбійському університеті (Нью-Йорк); цей університет виділив стипендію і для Орхана Памука.
12 жовтня 2006 Орхану Памуку було присуджено Нобелівську премію з літератури з формулюванням: автору, «який у пошуках меланхолійної душі рідного міста знайшов нові символи для зіткнення і переплетіння культур».
Того ж року, після висунутих проти нього кримінальних звинувачень за досить відверті висловлювання щодо геноциду вірмен і курдів Памук повертається до США, де знову на посаді позаштатного професора Колумбійського університету викладає порівняльну літературу.
Деякий час Орхам Памук разом з індійською письменницею Кіран Десаї (Kiran Desai) жив у Гоа. За словами самого письменника, Десаї з'явилася в його житті, коли він працював над своїм романом «Музей невинності». До речі, вона брала активну участь в роботі над англійським перекладом роману.
З 2010 цивільна дружина Орхана Памука — Асла Акяваш.
Творчість
Орхан Памук — володар найвищих світових премій, протягом років залишається авангардним письменником, а його проза відрізняється свободою стиля. Твори турецького письменника вийшли мільйонними тиражами в усьому світі та перекладені на 63 мови (включаючи малайську, грузинську, чеську, данську, японську, каталонську), його п'ять книг входять до переліку ста бестселерів у США.
Основні теми творчості автора — співіснування Сходу і Заходу, конфлікт в сучасній Туреччині між ісламом і християнством, між минулим і майбутнім; проблеми пошуку самоідентифікації цілого народу й особистості.
Майже у всіх його книгах основні події відбуваються у Стамбулі. У всій творчості автора простежуються зв'язки з давниною (чи це сім'я, чи місто, чи країна).
Сімейний роман — сага «Джевдет-бей та його сини» (1982) — перший великий твір Орхана Памука, був надрукований через 7 років після написання. Ця сімейна сага у стилі Томаса Манна, з історико-філософським мисленням, стала кроком до світової слави автора. Романи «Тихий дім» (1984) та «Біла фортеця» (1985) для турецького письменника стали виходом його творчості на європейські простори. Газета New York Times тоді писала: «Нова зірка зійшла на сході — турецький письменник Орхан Памук».
Найвідоміший роман Памука «Чорна книга» був опублікований у 1990 й одразу став бестселером (перекладений 10 мовами світу). Більша частина роману була написана далеко від дому, за океаном (у Нью-Йорку), і це додало чіткості опису Стамбула.
Книга «Нове життя» у Туреччині була видана в 1994 і стала однією з найбільш популярних книг у турецькій літературі.
Роман Памука «Мене звати Червоний» (1998) — про минуле й теперішнє, Захід і Схід, секуляризм та ісламізм.
«Інші кольори» — збірник статей про культуру та літературу, написані автором для різних турецьких та закордонних періодичних видань.
«Сніг» (2002), як зізнається Памук, його єдиний політичний роман. «Відштовхнувшись» від роману А. Камю «Чума», автор також пише про місто, відрізане від світу величезним снігопадом, історію насильства і напруженості між політичними ісламістами, солдатами та курдськими націоналістами. За сюжетом, поет залишає Німеччину, щоб розслідувати серію самогубств, які охопили місто: молоді дівчата покінчили з життям, коли їх змушували зняти мусульманські хустки.
У книзі «Стамбул: спогади та місто» особисті спогади про дитинство та юність самого автора переплітаються з думками про турецьке, візантійське та римське минуле міста. Книга ілюстрована фотографіями з власного альбому Орхана та картинами західних художників.
У 2008 вийшов роман Орхана Памука «Музей невинності» про захоплення чоловіка молодою жінкою та його спробу побудувати музей, що вміщує об'єкти, пов'язані з його коханням. 28 квітня 2012 у Стамбулі Памук відкрив Музей невинності. У тому ж році був виданий каталог музею «Невинність об'єктів».
Роман Орхана Памука «Рудоволоса жінка» (2016) — історія землероба та його учня, що шукає воду на безплідній землі. У романі зображені ідеї про батьків і синів, авторитаризм та індивідуальність, державу та свободу, читання та бачення. Це реалістичний текст, що розслідує вбивство, яке відбулося тридцять років тому поблизу Стамбула, і вигадане дослідження літературних основ цивілізацій, порівнюючи два основні міфи про Захід та Схід. Протягом усього часу присутній демонічний голос однойменної рудоволосої жінки.
Нагороди, титули, премії
Перший роман «Пан Джевдет і його сини» (1982) отримав премію провідної турецької газети «Міллієт» та відзначений літературним призом Орхана Кемаля.
Роман «Біла фортеця» (1985) — перший роман, опублікований за межами Туреччини, зробив Памука відомим у всьому світі. За цей твір британська газета The Independent у 1990 нагородила його премією.
Роман «Мене називають Червоний» (1988), перекладений 24 мовами, в 2001 отримав премію у Франції як найкращий іноземний роман, а у 2003 переклад книги англійською мовою був відзначений Дублінською літературною премією — The IMPAC Dublin Literary Awards.
У 1999 британською газетою Observer Орхан Памук був зачислений у список «21 найкращий письменник ХХІ ст.».
Французький переклад роману «Чорна книга» отримав приз — Кубок Франції.
Роман «Сніг» (2002), який перекладений 40 мовами світу, New Yourk Times Book Reviev назвав кращою книгою 2004 року. Компетентне журі на книжковому ярмарку в Парижі у 2006 присудило роману «Сніг» премію «Кращий роман Середземномор'я».
У 2005 Памук був нагороджений премією Річарда Гука, яка присуджується з 1978 кожні три роки особам, які «самостійно думають і сміливо вступають в дію».
На Франкфуртському книжковому ярмарку в 2005 Орхан Памук отримав Премію миру Німецької книготоргівлі, якою відзначені і його літературні досягнення, і суспільна діяльність.
12 жовтня 2006 Нобелівський комітет оприлюднив інформацію про присудження Нобелівської премії Орхану Памуку. Вручення премії та чеку на суму мільйон чотириста тисяч американських доларів, відбулось 10 грудня 2006 (в день народження Альфреда Нобеля). Турецький письменник отримав Нобелівську премію з літератури, і став другою наймолодшою людиною, яка отримала нагороду за всю історію. У 2006 журнал TIME включив Орхана Памука до списку 100 найвпливовіших людей світу.
26 жовтня 2012 Памук нагороджений Sonning prize, найбільшою премією в галузі культури в Данії, яка вручається за внесок у європейську культуру. Письменник отримав грошову винагороду у розмірі мільйона данських крон (134 тисячі євро).
29 жовтня 2012 турецький письменник став офіцером ордену Почесного легіону. Нагороду він отримав із рук міністра культури Франції.
У 2014 О. Памук отримав європейську премію, яка «визнає винятковий внесок у зв'язок з культурною спадщиною та європейськими ідеалами».
У 2016 письменник отримав літературну премію ЯСНА ПОЛЯНА (з музею та маєтку Льва Толстого) за категорією «Зарубіжна література» за роман «Мої дивні думки».
Твори:
Темрява та світло / Karanlık ve Işık (1974) (також під назвою Джевдет-бей та його сини / Cevdet Bey ve Oğulları, 1982).
Дім тиші / Sessiz Ev (1983).
Біла фортеця / Beyaz Kale (1985).
Чорна книга / Kara Kitap (1990).
Таємне обличчя / Gizli Yüz (1992).
Нове життя / Yeni Hayat (1994).
Мене звати Червоний / Benim adım Kırmızı (1998).
Інші кольори / Öteki Renkler (1999).
Сніг / Kar (2002).
Стамбул. Місто спогадів / İstanbul: Hatıralar ve Şehir (2003).
Музей невинності / Masumiyyet müzesi (2008).
Мої дивні думки / Kafamdi Bir Tuhaflık (2014).
Рудоволоса жінка / Kırmızı Saçlı Kadın (2016).
Публіцистика:
Фрагменти ландшафту: життя, вулиця, література / Manzaradan Parçalar: Hayat, Sokaklar, Edebiyat (2010) – збірка статей.
Наївний і сентиментальний романіст / Saf ve Düşünceli Romancı (2011).
Твори
Критика
