Війна, кохання, перемога. Наталя Федькевич

Коли ти будеш на нулі,
А твій пес у колишньої,
Я пройду у сни твої по землі
Може, дотиком, може, піснею

Принесу груші запечені,
Золочені медом прозорим...
Бо, твої вороги вже приречені.
А життя нескінченне, як море

Принесу ще пиріг із вишнями,
Їх сік тектиме мріями-венами:
Щоб постали весни майбутні пишними,
Щоб живі під козацькими йшли знаменами

Коли ти будеш на нулі,
Я згадаю, як ти усміхаєшся.
І нестримні рими, які в мені,
Як повернешся ти дочекаються